Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів

Мета: Навчити правил відбору проб на аналіз, різних методів визначення якості грубих кормів (органолептичних, ботанічний аналіз, хімічне дослідження).

Матеріали: Ваги технічні, наважки, папір, різні трави: солома, полова, неїстівні отруйні корма, 7 мл 1% розчину оцтової кислоти, плитка електрична, колба на 50 мл. фільтрувальний папір, предметне скло, піпетка реактив Бушарда. Реактив №1, реактив 2 (див. Демчук В.В. стор. 107), скальпель, вода дистильована 50 мл, покривне скло, мікроскоп, стакани хімічні 2 шт.

 Теоретичне обгрунтування для виконання завдання

 Грубі корми - сіно, солома, полова, стрижні кукурудзи, сінаж ( http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.24585.0 ). Санітарна якість і поживність їх, залежить від часу збирання, а також від технології заготівлі та умов зберігання ( http://agrobiznes.org.ua/node/21 ). Особливо при закладенні на зберігання корму підвищеної вологості. Згодом це призводить до його самозігрівання, розвитку мікробної і грибної флори, а  іноді й до загнивання. Гриби, що розвиваються на  грубих кормах під час зберігання, є причиною загальних токсикозів і навіть смерті тварин. Найпоширенішими токсичними грибами є: Fusarium, Stachybotris alternans, Aspergillus, Dendrodochyum toxicum, Мucor, Penicilium та ін ( http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/692.html?ed=50 ). 

При поїданні грубих кормів отруєння виникають через наявність у них отруйних рослин які зберігають токсичні властивості у висушеному вигляді Тому проведення ботанічного аналізу для визначення процентного співвідношення їстивних, неїстивних та отруйних трав є обов’язковим. Згодовування підпрілої та злежаної полови може спричинити виникнення ботулізму у тварин, а злежана чи неправильно підготовлена до згодовування полова льону – викликати отруєння синильною кислотою ( http://uk.wikipedia.org/wiki/ ). Картопляну гичку у висушеному, сирому чи силосованому вигляді допускається згодовувати тваринам в обмежених кількостях з метою профілактики отруєння соланіном. 

Відбір середньої проби сіна (ГОСТ 4808-75):

Із кожних 25 т непресованого сіна з 20 різних місць скирди відбирають пробу 5 кг, а з неї - середню близько 1 кг.

Із пресованого сіна з однієї платформи вагона пробу беруть з 3% кіп, з різних пластів.

 Для ботанічного аналізу із зразка відбирають близько 500г, загортають пробу у папір або полотно, не ламаючи стебел.

Окремо для  визначення вологості близько - 300 г сіна кладуть у банку і щільно закривають відправляючи в лабораторію поштою чи посильним. У супровідній до кожної проби вказують: вид корму, коли і хто відбирав пробу, звідки її взято, мету аналізу, клінічну картину хвороби (якщо тварина захворіла), умови зберігання, поштову адресу, посаду та прізвище працівника дату.

 Санітарна оцінка сіна

Попереднє дослідження - органолептичне - проводять на місці зберігання за такими показниками.

Однорідність - якщо сіно не однорідне, тоді кожну пробу оцінюють окремо.

Вологість  - критерії оцінки наведені в таблиці.

Критерії оцінки сіна за вологістю

      Колір - у нормально зібраного сіна він зелений з такими відтінками: злакового - із сіруватим, пирійного - із синювато-жовтим; з кислих трав - інтенсивно зелений; люцернового - яскраво-зелений.

Пороки кольору сіна:

-  білявий - пересушене, довго лежало на сонці;

- ясно-жовтий - лежало під дощем;

- яскраво-жовтий - підмокло у складі, має запах цвілі і темні плями;

- темно-жовтий, коричневий, чорний - зіпсоване, було мокре, потім зігрілося.

Запах - свіжозібране сіно пахне приємно. Окремі сорти мають специфічний запах: степового - запах буркуну; степово-цілинного – запах полину; гірського - запах пахучки звичайної, чебрецю; перелогового – запах душистого колоска; дуже слабкий запах - довго зберігалося;  гнилий запах зіпсоване.

Класність – визначають за максимальним вмістом та масою їстивних трав в %, поділяючи на класи 1, 2, 3, некласне.

Час збирання - встановлюють за оглядом рослин на основі ознак.

 Визначення вологості сіна у лабораторних умовах.

Наважку сіна висушують при температурі 130 0 С протягом 40 хв., після чого зважують. За різницею у масі визначають процент вологості.

 Визначення неїстивних домішок

До неїстивної частини сіна належать грубі частинки, зіпсоване сіно та бур'яни.

На важку 100-300 г зважену з точністю 1 г., струшують над папером. Частинки розміром 2-3- см відбирають руками. Все, що залишилося, пересівають через сито діаметром 3 мм. Пересіяну частину зважують з точністю до 0,1г виражають у процентах до маси зразка, взятого для аналізу.

Визначення ботанічного складу сіна. Зразок, що залишився після вилучення бур'янів (100-300 г), ділять на групи: злакові рослини, бобові (табл 3.4.)див дод *. Інші їстивні трави, неїстивні, отруйні. До грубих і не їстивних рослин відносять будяки (колючі види), звіробій, очерет, осоки, татарник, хвощі. Отруйні рослини групують за клінічними ознаками хвороб, зумовлених ними (табл 3.5., 3.6., 3.7) стор 106*.

 Визначення алкалоїдів в отруйних рослинах

Якщо діючою речовиною отруйних рослин є алколоїди, їх визначають за такою методикою: близько 1 г подрібнених рослин залити 7 мл. 1%- го розчину оцтової кислоти, нагріти до кипіння і залишити для  охолодження, а потім профільтрувати. До 2 крапель фільтрату, нанесеного на скло додати 1 краплю водного розчину йоду - реактив Бушарда. Поява бурого і червоно-бурого осаду з реактивом №1 чи цегляно-червоного  та оранжево-червоного з реактивом №2 вказує на наявність алколоїдів. 

Санітарна оцінка соломи

Колір - залежить від виду соломи: пшенична яра і вівсяна - ясно-жовта із світло - бурими вузлами;  пшенична озима та житня – дещо світліша порівняно з ярою; просяна - від зеленого до темно-зеленого з темно-бурими вузлами. Солома, яка стояла під дощем втрачає блиск. Підозріла щодо якості має темно-сірий колір, легко ламається із запахом гнилі або плісені така солома підлягає мікрологічному дослідженню.

Вологість. У сухої соломи цей показник становить до 14%; середньо сухої - 14-15;  вологої 16-20 та сирої - понад 20%.

 Визначення бур'янів і отруйних трав

Пробу масою 100-300г поділяють на групи: чисту солому, грубі і неїстивні трави, отруйні (вміст останніх неповинен перевищувати 1%).

 Визначення ураженості соломи грибом Stachybotris alternans

У місцях замокання скирди відбирають зразки темної соломи, вкритої темним нальотом. Не менш як 10 проб (по 20-30 г кожна) завертають у папір і відправляють до лабораторії. Для мікроскопічного дослідження зіскоблюють із соломи скальпелем чорний наліт, розводять його на предметному склі в краплі води, накривають покривним склом і  препарат розглядають під мікроскопом. У полі зору видно безбарвні гіфи і конідієносці зеленувато-оливкового і чорного кольору. НА кінцях є вирости у вигляді розетки – стеригми.

 Санітарна оцінка полови

 Полова гігроскопічна, тому добре вбирає вологу з повітря і швидко псується. Тому її  зберігають у малих купах. Доброякісна полова (до 15-16% вологи) сипка, легко проходить крізь пальці. Досліджують полову на вміст вологи, наявність насіння бур'янів і отруйних рослин, а також піску та землі.

 Завдання для самостійного  виконання:

1. Освоїти методи відбору середньої проби сіна.

2. Засвоїти основні нормативи якості грубих кормів. 

 Контрольні питання:

1. Основні причини погіршення якості грубих кормів

2. Назвати і деталізувати органолептичні показники доброякісного сіна

3. Назвати критерії оцінки вологості сіна.

4. Назвати основні отруйні рослини, які впливають на центральну нервову систему тварин, на функцію органів травлення і дихання тварин.

5. Основні правила відбору на аналіз проб грубих кормів.

6. Допустима кількість отруйних трав у сіні.

7. Назвати гриби, які найчастіше уражають грубі корми

8. Назвати  і охарактеризувати органолептичні показники доброякісної соломи і полови.

9. Основні правила відбору на аналіз грубих кормів в т.ч. соломи ураженої грибком stachybottis alternans.

10. Які захворювання у тварин зумовлені згодовуванням недоброякісної полови.

 Література:

1. Гігієна тварин*. Практикум В.В. Демчук та ін. К.: Вид-во. "Сільгоспосвіта", 1994. - С. 102-109.

2. Гігієна тварин. М.В. Демчук та ін. - К.: Урожай, 1996.- С. 100-103.

3. Довідник з гігієни. М.С. Борщ та ін. К.: Урожай, 1991 - С.   68-72.