|
|||||||||
|
|||||||||
Мета: Ознайомити студентів з основними правилами відбору соковитих кормів для аналізу.
Матеріали: силос, сінаж, хлороформ з толуолом, колби, реактивний папірець, розчин оцтовокислого свинцю, годинник, азотна кислота, дозатор, 5% розчин азотнокислого срібла, соляна кислота, 10% розчин хлористого барію.
Теоретичне обгрунтування для виконання завдання
До соковитих кормів належать силос, коренебульбоплоди, зелена трава, баштанні культури, деякі відходи харчової промисловості ( http://vseslova.com.ua ). Всі вони містять багато води (65-90%), порівняно невелику кількість білку, жиру, клітковини. У деяких багато вітамінів (А, В, С), в інших (наприклад, у жомі) — вітаміни відсутні, проте вони багаті на цукор та кальцій.
З метою збереження кормової цінності рослин їх силосують. У силосованій масі майже повністю зберігаються поживні речовини (жири, крохмаль, клітковина, каротин, деякі вітаміни). Як правило силосують кукурудзу, соняшник, сорго, суданську траву ( http://agrosv.com/ensilage ).
Відбір середньої проби для аналізу (ГОСТ 23637—79, ГОСТ 23638—79). Проби для аналізу беруть до початку згодовування корму тваринам, але не раніше, як через 1 місяць після його закладання, тобто після закінчення процесу силосування.
З траншей, що містять до 400 т маси, пробу відбирають одноразово з однієї точки по центру споруди, а з траншей більшої місткості - у трьох точках, бажано по діагоналі на рівній відстані і не ближче 1 м від бокових та 3-5 м від причілкових стін.
Із силосних та сінажних башт зразки беруть у трьох точках: у центрі та на відстані 2 і 0,5 м від стінки. Верхній шар силосу і сінажу (з траншей - до 20 см і з башт - до 50 см) в проби не включають.
Зразки ретельно перемішують і відбирають одну середню пробу масою близько 1 кг, яку поміщають у скляну банку або поліетиленовий пакет і старанно герметизують. При необхідності проби консервують сумішшю хлороформу з толуолом у співвідношенні 1:1 з розрахунку 5 мл суміші на 1 кг корму. Консервант вносять рівними частинами на дно ємкості, посередині і зверху. До банки або поліетиленового пакета прикріплюють етикетку (супровідний документ). На аналіз проби повинні надходити протягом 24 год. від часу к відбору.
Органолептичні методи дослідження
Колір. Притаманний рослинам, з яких корм виготовлений, але з буруватим, жовтим, жовтувато-зеленим або світло-коричневим відтінком. Зіпсований корм темно-коричневого кольору, матовий.
Запах. Доброякісний корм, виготовлений із будь-яких рослин, має фруктовий запах або запах квашених овочів; менш доброякісний силос - запах свіжоспеченого житнього хліба, слабкий запах меду і оцтової кислоти; зіпсований корм має залах прогірклої олії, редьки, оселедців.
Смак. Слабокислий або кислий. Зіпсований корм дуже кислий, гіркуватий з пекучим присмаком.
Консистенція. Часточки доброякісного силосу зберігають структуру і консистенцію рослин -листки, суцвіття, стебла. Листки еластичні, легко віддаляються один від одного, без ослизнення. У зіпсованому силосі структура повністю змінена; він має вигляд ослизненої брудної маси, при розтиранні на пальцях залишаються брудні плями.
Вологість силосу визначають за такими ознаками:
80 % і більше - при стисканні зразка рукою виділяється значна кількість рідини;
80-75 % - при стисканні виділяється незначна кількість рідини,
75-65 % - при стисканні рукою рідина не виділяється.
Хімічні методи дослідження.
Хімічні показники якості сировини і технології заготівлі силосу. Як правило, для удобрення грунту застосовують органічні та мінеральні добрива, в тому числі азотовмісні. При надмірному або неправильному внесенні останніх значна кількість добрів потрапляє у рослини у вигляді нітратів, які при порушенні технології силосування (затягування строків заповнення силосних ям і траншей, зігрівання силосної маси) внаслідок мікробіологічних процесів переходять у нітрити. Як нітрати, так і нітрити можна виявити якісними пробами. При необхідності визначають їх кількість.
Якісна проба на нітрати. Про кількість нітратів судять за швидкістю появи забарвлення та його інтенсивністю.
Хід визначення. Наважку подрібненого корму залити такою ж кількістю дистильованої води, настояти протягом 15-20 хв, профільтрувати. До фільтрату додати невелику кількість сірчанокислого розчину дифеніламіну і спостерігати за зміною кольору. Через 10-15 с у фільтрат занурити смужку фільтрувального паперу.
Темно-синій колір вказує на значний вміст нітратів, світло-синій - на незначну їх кількість.
Якісна реакції на нітрити із сульфанілевою кислотою та альфанафтиламіном. При позитивній реакції утворюється барвник рожево-червоного кольору, за інтенсивністю і швидкістю утворення якого судять про приблизний вміст нітритів.
Хід визначення. Наважку подрібненого корму залити такою ж кількістю дистильованої води, настояти 10-15 хв, профільтрувати. До 2 мл фільтрату додати спочатку 2 мл реактиву А (500 мг сульфанілової кислоти розчиняють у 150 мл 20 %-ї льодяної оцтової кислоти), а потім 2 мл реактиву Б (200 г гідрохлориду альфанафтиламіну розчиняють у 150 мл 20 %-ї льодяної оцтової кислоти), обережно перемішати. При позитивній реакції суміш набуде рожевого або яскраво-рожевого забарвлення. Якщо інтенсивне забарвлення спостерігають уже через кілька секунд після додавання реактивів, то це свідчить про значну їх кількість. У цьому випадку слід провести кількісне їх визначення.
Органолептичні методи досліджений якості сінажу
Колір, запах, смак, консистенція - такі самі, як і для силосу.
Вологість визначають висушуванням наважки у сушильній шафі. Для цього сіна подрібнюють, наповнюють ним кілька зважених бюксів, зважують, висушують у сушильній шафі при температурі 105 °С до постійної маси. Вологість розраховують за формулою:
Х=
 де X - вологість, %;
А - маса випареної вологи, г;
Б - наважка сінажу, г.
Вологість сінажу повинна бути в межах 45-60%. Якщо вона більше за 63%, то такий корм слід віднести до силосу. Сінаж поділяють на класи 1, 2, 3. (див. табл. 3.17 стор. 147 за Демчиком*).
Методи ветеринарно-санітарного контролю якості жому
Для згодовуванім використовують жом: свіжий, кислий і сухий.
В свіжому вигляді використовують не більше 40% жому, лише восени, а решту консервують силосуванням або висушують.
Методи ветеринарно-санітарного контролю якості жому такі, як і силосу. Ветеринарно-санітарні вимоги до свіжого і кислого жому приведені в таблиці 3.18 (стор. 148 за Демчиком*).
На підсохлій поверхні жому можуть розвиватися плісеневі гриби, що утворюють токсини. У цьому випадку слід проводити мікологічне дослідження жому.
Кислий жом не рекомендують згодовувати молочній худобі. При годівлі ним молодняку на відгодівлі обов'язково балансувати кормовий раціон, за вмістом вуглеводів, протеїну, вітамінів, фосфору та мікроелементів.
Перекислий жом амонізують з метою переведення значної кількості кислот жому в амонійні солі. Нерідко таку амонізацію здійснюють безпосередньо на цукрових заводах.
Методи ветеринарно-санітарного контролю якості браги
Брага, може бути зернофуражна (ячмінна, кукурудзяна, житня, пшенична, вівсяна, картопляна) та паточкова (мелясна). Свіжа брага вважається добрим додатком до раціону при згодовуванні великій рогатій худобі грубих кормів.
Ветеринарно-санітарний контроль якості цього корму проводять за методами контролю якості силосу (табл. 3.19 стор. 149).
Пробу для аналізу беруть з таким розрахунком, щоб у ній містилося близько 150 г повітряно-сухої речовини. Перед взяттям проби брагу ретельно перемішують, після чого набирають у скляні банки.
Завдання для самостійного практичного виконання:
1.Засвоїти санітарні вимоги до соковитих кормів.
Контрольні питання.
1.Органолептичні показники доброякісного силосу.
2.Органолептична характеристики силосу, не придатного для згодовування тваринам.
3.Органолептичні показники якості сінажу.
4.Ветеринарно-санітарні вимоги до жому.
5.Ветеринарно-санітарний контроль якості браги.
Література:
1.Гігієна тварин. Практикум В.В. Демчук та ін. К.: Вид-во. "Сільгоспосвіта", 1994. - С. 137-147
2.Гігієна тварин. М.В. Демчук та ін. - К.: Урожай, 1996.- С.
3.Довідник з гігієни. М.С. Борщ та ін. К.: Урожай, 1991 - С. 77-78
|
|||||||||
|
|||||||||
| Copyright © 2011, математика Є.А.Паламарчук, дизайн Р.О.Яцковська |