2.
ДЕКОРАТИВНІ ЯКОСТІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСЛИН
2.1.
Природнокліматичне зонування території України
Озеленення будь-якої ділянки розпочинається із встановлення
фізико-географічного району, в якому здійснюється садово-паркове будівництво.
Територія
України дуже різноманітна за своїми природно-кліматичними умовами і є складною
системою природно-географічних комплексів різного значення.
У північній
частині країни від її східних до західних кордонів широкою смугою пролягає
Українське Полісся, яке характеризується найбільшою зволоженістю, де
переважають дерново-підзолисті та болотні типи грунтів і змішані грунти.
Південніше Полісся розміщена лісостепова
зона – рівнина, порізана долинами річок, балками та покрита чорноземами, сірими
лісовими грунтами, на яких ростуть дубово-широколистяні ліси. На південь від
лінії Балта – Кременчук – Зміїв простяглися українські степи з чорноземами, які
поступово переходять у каштанові грунти. У гірській частині Криму переважають
бурі лісові грунти, а в Карпатах – опідзолені лісові буроземи, на яких ростуть
здебільшого букові та дубові ліси.
Клімат
України загалом помірно континентальний, а на Південному березі Криму - субтропічно-середземноморський.
Континентальність клімату зростає із заходу на схід. З півночі на південь літні
та зимові температури підвищується, а кількість опадів та відносна вологість
повітря, навпаки, зменшуються. Серед природних ресурсів України кліматичні
ресурси, насамперед сонячне тепло і волога, посідають вагоме місце. Тепло на
горизонтальну поверхню надходить у вигляді прямої і розсіяної сонячної
радіації. Максимум прямої сонячної радіації припадає на липень, мінімум - на грудень. Річні її зміни збігаються зі
змінами хмарності. Значну частку тепла на поверхню землі приносить і розсіяна радіація.
Середня
річна температура повітря на території України коливається в широких межах.
Так, на північному сході країни вона становить 5,4º С і поступово зростає
в південно-західному напрямі. На Крайньому Півдні і на Закарпатті вона дорівнює
9-10º С, на Південному березі Криму – 12-13ºС. У більшості областей
найхолодніший місяць – січень, найтепліший – липень. Рекордні значення
абсолютного мінімуму мінус 42ºС зареєстровано у Львівській, а значення
абсолютного максимуму плюс 41ºС у Черкаській та Луганській областях
Можливість
використання деревних та трав’янистих рослин у декоративних насадженнях
визначається їхніми вимогами до умов місця зростання та рівнем негативної дії
на них екологічних факторів того чи іншого району. Вирішальне значення при цьому
мають кліматичні та грунтові фактори, рівень забруднення навколишнього
середовища (табл.1.1.).
Серед кліматичних
факторів провідна роль належить температурі. З нею пов’язані такі властивості
декоративних рослин, як морозо-, зимо-, посухо- та жаростійкість. Для належних
росту і розвитку рослинам потрібне світло, волога та певний вміст у грунті
органічних речовин і мінеральних солей.
Наприклад сосна звичайна може рости на
відносно бідних, сухих і піщаних грунтах, дуб звичайний – на достатньо зволожених, багатих і
підкислених, а рододендрон жовтий та верес – на лужних грунтах. Отже, щоб
отримати високодекоративні, довговічні насадження, підбирають асортимент
деревних рослин для конкретних умов та для певного району культивування. З цією
метою територія України поділена на 5 дендродекоративних районів та 14
підрайонів (мал. 12). Кожний із них характеризується своїми
природно-кліматичними умовами, різною придатністю для зростання місцевих та
інтродукованих декоративних рослин (табл. 1.1).
:
Мал. 12. Дендродекоративні райони України
Карпатський: а) Закарпаття; б) Гірські Карпати; в) Передкарпаття;
Поліський: а) Західне Полісся; б) Центральне Полісся; в) Східне Полісся;
Лісостеповий: а) Західний Лісостеп; б)
Центральний Лісостеп;
в) Східний Лісостеп; IV. Північностеповий: а) Дніпровсько-Бузький;
б) Донецький; V. Південностеповий: а) Приморський; 6) Гірський Крим;
в) Південний берег Криму
Загальною особливістю
є: зростання континентальності клімату з заходу на схід та збільшення
забезпеченності вологою зі сходу на захід. Найбільшим різноманіттям природної і
культивованої флори характеризується Карпатський та Південностеповий
дендродекоративні райони, які завдяки горам мають на своїй території
різноманітні природно-кліматичні умови, що дає можливість вирощувати рослини,
які здатні зростати саме в цих умовах.
Таблиця 1.1.
Кліматичні показники
дедродекоративних районів України
В умовах
Південного берега Криму зростають як представники ендемічної флори Криму, так і
представники Середземномор’я, які в інших зонах України не зустрічаються, так,
як їх поширення обмежується низькими зимовими температурами. Для рослин
помірної зони найоптимальнішими є райони Лісостепу, де успішно зростають
інтродуковані рослини з Північної Америки, Далекого Сходу, Кавказу, Західної
Європи і Середземномор’я. У ботанічних садах і дендропарках, розташованих у
зоні Лісостепу, зростає найбільша кількість інтродукованих рослин.
2.2.
Загальні відомості про декоративні рослини
До декоративних відносяться
всі види рослин (трав'янисті, напівкущі, куші та дерева), які мають декоративні
властивості квітів, листків, пагонів, могутні стовбури, красиві плоди та інше і
використовуються для прикрашення парків, масивів, скверів, садів. міських та
вуличних насаджень, територій промислових підприємств та установ, а також
приватних садиб та інших міських та сільських об'єктів.
За період свідомого розвитку та діяльності людського
суспільства, особливо під час колонізації окремих материків людство забрало,
освоїло і почало використовувати величезну кількість різноманітних декоративних
рослин, які важко об'єднати. Ці рослини мають різну біологію, призначення,
потребуютъ різного догляду та пристосовані до різноманітних кліматичних умов. Тому для їх поділу на відповідні більш
або менш однорідні групи, існують різні класифікації.
Мал. 13 Класифікація рослин з урахуванням біологічних
ознак.
Однією з таких класифікацій декоративних рослин є ботанічна, яка ділить
всі декоративні рослини на три наступні групи:
1. Трав'янисті рослини – ті, які мають трав'янисті органи, не
дерев'яніють, на зиму відмирають, а весною знову відростають.
2. Деревовидні рослини – ті, у яких стебло або кілька стебел стають
дерев'яними, вони успішно зимують і відновлюють подальший ріст кожної весни.
3. Вічнозелені – це в більшості рослини тропічного клімату, їх листки
та хвоя або зовсім не опадають щорічно, або замінюються через кілька років
(5-8).
Крім того за умови їх
розведення всі декоративні рослини
діляться на дві групи:
1. рослини відкритого ґрунту;
2. рослини закритого ґрунту.
Останній поділ
декоративних рослин на дві групи вважають умовним, бо він залежить від
рослинної зони та кліматичних умов. Фактично в природі не існує другої групи
рослин закритого ґрунту, адже всі вони ростуть в природних умовах тільки у
відкритому ґрунті. Але перенесені рослини з своєї батьківщини, наприклад, з
субтропіків, або тропіків на Україну, або взагалі в Європу, тобто в більш
суровий клімат, у відкритому ґрунті не переносять зиму і можуть зберігатися
лише в закритому приміщенні при наявності всіх факторів для їх росту та
розвитку. I навіть такі рослини як лавр благородний, цитрусові, кипариси та
пальми, що ростуть у відкритому ґрунті на північному узбережжі Чорного моря, в
Лісостепу України стають рослинами закритого ґрунту. Крім того, лісостепові
рослини, такі, як бузок, смородина на батьківщині ростуть у відкритому ґрунті,
але в північних районах Росії вони будуть рослинами закритого ґрунту.
За виробничими ознаками всі декоративні
рослини діляться на групи:
1. Однорічники – це рослини, які за
один вегетаційний період проходять повний цикл свого розвитку від висіяного насіння і до повного дозрівання
такого ж насіння восени того ж року. Це, в першу чергу, наші місцеві квіти: чорнобривці, сальвія, майори,
агератум.
2. Дворічники – це
рослини, що для повного циклу свого розвитку потребують двох (півтора)
вегетаційних періодів. Тобто, в перший рік після проростання насіння
утворюється рослина лише з розеткою листків, але не квітує і не утворює
насіння. Така рослина успішно зимує і лише наступного року викидає квіткове
стебло, квітує і дає насіння. Це такі
рослини, як дзвіночки, мальва,
наперстянка, гайлардія та інші.
3. Багаторічники – це
рослини, що на одному місці ростуть і кожного року квітують протягом 5-8 і
6ільше років. Одні з них зимують у відкритому ґрунті (півники, лілії, тюльпани,
нарциси, півонії). Інші потребують викопування і укриття на зиму (гладіолуси,
жоржини).
Крім того, декоративні
рослини, за характером росту і розвитку, діляться на дві великі групи:
трав'янисті та деревоподібні або дерева. Перші не утворюють багаторічного
здерев'янілого стовбура і надземна частина рослини щороку відмирає на зиму, а
наступного – відновлюється.
Дерева та кущі
утворюють багаторічне стебло-дерево, яке живе і розвивається сотні і тисячі років, досягаючи величезних
розмірів.
Група дерев також
ділиться на кілька груп. За зберіганням листки та хвої серед них виділяють
дерева: листопадні та вічнозелені. Їх називають голонасінні та покритонасінні
або хвойні та листяні. Перша група хвою не скидає кожного року, а поступово змінює її через 3-8
років. У листяних дерев листки в помірній зоні опадають кожного року в кінці
вегетаційного періоду, а весною наступного року відновлюється. Але велика група
дерев тропіків та субтропіків не скидає листки і вони залишаються протягом
кількох років, але поступово частково також замінюється. Це вічнозелені дерева.
В закритому ґрунті
культивуються як декоративно-листяні, так і квітучі рослини. На території України
їх можна вирощувати більшу частину року або увесь час в теплицях та кімнатних
умовах. Більшість видів цих рослин походять з субтропічних або тропічних зон.
За періодом життя та характером росту ця група включає рослини як дворічників,
так і багаторічників, як трав'янистих дуже маленьких форм, так і кущів та
дерев.
За застосуванням рослини
закритого ґрунту можуть бути одноразового, односезонного використання (левкой
зимовий, цінерія гібридна) та багаторазового використання (азалія, амариліс,
глоксінія, туя, цикламен, кали). У виробничому відношенні їх ділять на три
групи: сезонно-квітучі, вигоночні та вічнозелені. Кожну з цих груп ділять на підгрупи в залежності
від умов та способів вирощування рослин.
Сезонно-квітучі рослини цвітуть протягом визначеного часу
року. Використовуючи додаткове освітлення або штучне скорочення світлого дня,
можна змінити строки цвітіння сезонних рослин. За строками цвітіння та
використанням, ці рослини можна розділити на наступні окремі групи.
За строками цвітіння
рослини закритого ґрунту діляться за групами.
1. Осіннього цвітіння –
це переважно хризантеми (крупноквіткові та дрібноквіткові), примула обконіка.
2. Зимового цвітіння –
цикламен, примула, різдв'яник: в цей же час, як правило вирощують нарциси,
тюльпани, лілії, кали, гіацинти, троянди, бузок, дзвіночки середні, конвалії,
та інші.
3. Весняного квітування –
кальцеоларія, гортензія, цинерарія
гібридна, левкой зимовий.
4. Літнього цвітіння – геліотроп, фуксія,
глоксинія, герань.
В квітництві
сезонно-квітучі рослини називають також промислово-довготривалими, бо їх
вирощують у великій кількості, а для досягнення їх товарної придатності для них потрібний тривалий час (6
місяців і більше). Промислово-довготривалі культури мають важливе значення і для більш рентабельного використання
овочевих теплиць та інших теплих приміщень, особливо при застосуванні змішаних
культурозмін.
За способом вирощування
сезонно-квітуючі рослини ділять на горшкові та ґрунтові (вирощують в ґрунті
оранжерей). Вони також досить різноманітні за строками квітування.
Крім того, серед великої кількості оранжерейних рослин
можна виділити наступні основні групи: квітучі, декоративно-плодові, листяні,
хвойні, сукуленти, кактуси, виткі, ампельні, з неїстівними плодами, рослини акваріумів.
Класифікація
квітникових та декоративно-листяних рослин
закритого
грунту
2.3. Декоративні
якості рослин
До декоративних
якостей рослин належать життєва форма; розміри рослини; форма та розміри крони;
форма стовбура і текстура кори (деревних рослин); форма, будова, колір,
тривалість цвітіння квіток і суцвіть. Ці декоративні якості мінливі й
динамічні, вони відіграють важливу роль у садово-парковому будівництві.
Розрізняють наступні життєві форми декоративних рослин:
Дерева – крупні багаторічні
рослини з чітко вираженим головним стовбуром і сильно розвинутими багаторічними
гілками;
Кущі – відносно крупні
багаторічні рослини, як правило, які не мають чітко вираженого головного
стовбура; гілкування у них
починається з прикореневищної
частини куща;
Напівкущі – відносно слабкорослі
рослини, які утворюють в прикореневій частині багаторічні гілки, а вище – відмерзаючі або відмираючі однолітні пагони;
Ліани – рослини, які не
здатні самостійно зберігати вертикальне положення; характеризуються довгими
стеблами, відтворюють спеціальні органи (вуса, присоски, причіпки, колючки), за
допомогою яких закріпляються на опорах і фіксують вертикальне положення;
розповсюджені і повзучі ліани, які досить широко зустрічаються як серед деревних, так і серед трав’янистих рослин.
Декоративні якості крони
Вибір асортиментів рослин для
різних ландшафтних об’єктів значною мірою визначається художньо-декоративними
властивостями рослинності, тобто тектонікою деревних рослин. Тектоніка –
це художнє вираження закономірностей будови, властивих певній породі або виду
рослин. За тектонікою деревні рослини розрізняються, але є багато
дерев-аналогів, які можуть заміняти одне одного в ландшафтних композиціях. Форма крони – один з найважливіших декоративних
ознак деревних рослин (мал. 14). У природних умовах кожен вид
утворює більш-менш спецефічну форму крони, обумовлену системою розгалуження.
Великий вплив на форму крони мають листя. Різні форми крон утворюються залежно
від того, під яким кутом від стовбура спрямовані гілки і як вони розвинені.
Природні форми крон підрозділяють на наступні види: розлога
(дуб звичайний, верба ламка, сосна звичайна); пірамідальна, конічна (ялини, більшість ялиць, тополя італійська,
кипарис вічнозелений); колоноподібна (кипарис, туя західна, ялівець
звичайний); куляста (в’яз перистогіллястий, горобина круглолиста, яблуня
сибірська); плакуча, повисла (береза бородавчаста, верба вавілонська); зонтична
(альбіція, айлант); витка (виноград,
актинідії, плющ, ломиніс, деревозгубник); сланка
(ялівець козацький, ялівець горизонтальний, кизильник Дамера); подушкоподібна (ялина звичайна, форма
гніздоподібна ʽNidiformis’ , ялиця бальзамічна, форма
карликова ʽNana’, калина звичайна форма карликова ʽNana’.
Форми крон у чагарників підрозділяють на
кулясті, снопоподібні і розкидисті.
Кожному виду дерева характерна
своя, типова для нього, форма крони, що наближається до поданих вище
класифікацій. Типічною слід вважати форму
крони нормально розвинутого дерева середнього віку. Адже у різних видів дерев з віком форма крони
дещо змінюється, особливо в різних умовах вирощування (сильні вітри, густе
насадження, однобоке затінення будинками), ріст на узліссі.
Важливими декоративними якостями
крони є щільність, яка зумовлюється характером гілкування, та фактура.
Знання особливостей і
властивостей рослин дозволить сформувати об’єкти ландшафтного дизайну найбільш
ефективні у функціональному, санітарно-гігієнічному й мікрокліматичному
відношенні, знизити вартість їхнього створення й експлуатації, підвищити
естетичні якості.
Штучні зміни форм
деревних рослин (топіарне мистецтво)
Штучні зміни природних форм
деревних рослин застосовуються в декоративному садівництві з давніх-давен.
Уміння підстригати живі рослини у вигляді шпалер, бордюрів або фігур бере свій
початок з стародавнього Риму. Матеріалом для топіарних споруд були самшит, мирт,
розмарин, тисс. За радянських часів високохудожні твори топіарного мистецтва
(вистригання тонких високохудожніх фігур) вважалися пережитком капіталізму.
I взагалі садово-паркове мистецтво відкидалось
як чужорідне мистецтво, яке вважалося непотрібним для робітничого класу, бо
було лише забавою для буржуазного суспільства. В незалежній Україні починається
відродження цього виду мистецтва, витвори художніх композицій з рослинної
пластини прикрашають наші сади і парки. Формування деревних видів може бути таких
типів
1. Звичайне формування крон окремих екземплярів;
2. Формування лінійних насаджень;
3. Фігурна формовка крон окремих
екземплярів або їх сукупностей та груп.
При звичайному формуванні окремих
екземплярів, кронам дерев та кущів надається форма правильних геометричних
фігур: кулі, конуса, піраміди, куба і т. д. При формуванні кущів для швидкого
отримання відповідного розміру і щільності груп застосовують загущену посадку
багатьох екземплярів, з яких формується одне насадження.
При формуванні лінійних насаджень
проводиться стрижка зближеної посадки (в один або кілька рядів) дерев або
кущів, розміщених за прямою, кривою або ламаною лінією. Така стрижка в
залежності від необхідної висоти може утворювати: високі (більше
Частіше всього прямолінійним
формованим насадженням надається прямокутний переріз, тобто боковим стінкам
надається вертикальний вигляд, але можуть бути вистрижені й інші форми
(трапеція, зубчаста або хвильова поверхня). Живоплоти можуть мати не тільки
декоративне, але і господарське значення в якості огорож. Тому останні
живоплоти можуть бути колючі та неколючі. Формування стрижених живоплотів включає
можливість цвітіння дерев та кущів. Тому квітучі живоплоти стрижуть помірно.
Крупнолисті рослини мають грубу, рихлу структуру і менш придатні для
живоплотів. Дрібнолисті рослини мають приємну дрібнолисту структуру, щільну
фактуру і краще виглядають в живоплотах.
При фігурному формуванні рослин
їм придаються складні форми у вигляді різних фантастичних фігур: людей, тварин,
рослин і навіть подібності до архітектурних споруд: воріт, арок, фонтанів,
альтанок. Намічена форма рослин створюється не одразу, а досягається поступово,
внаслідок частої систематичної стрижки крон. Для тонких топіарних робіт
найбільше підходять повільно ростучі дерева та кущі з дрібним густим
гілкуванням та дрібним густим листям.
Декоративні якості листя
Декоративність багатьох рослин здебільшого залежить від величини, форми
і кольору листя (мал. 15). Величина листя
коливається в досить великих межах – від кількох мм до 1,5-
Рослини з мілкими та пістрявими листочками мають чудовий ефект при
посадці їх на передньому плані, в групах, рядах та масивах.
Рослини з великим листям добре проглядаються на деякій віддалі від
глядачів і бувають особливо у виграші в
поодиноких посадках. По формі листя також досить сильно варіює: круглі,
овальні, видовжені, лопатеві та ін.
Мал.14
Форми крон:
1 – розкидиста; 2 – пірамідальна: а –
конусоподібна, б – веретеноподібна,
в – колоноподібна; 3 – овальна; 4 –
яйцеподібна; 5 – зворотньояйцеподібна;
6 – зонтична: 7 – куляста: а – штамбова, б –
кущова; 8 – плакуча, 9 – витка;
10 – розлога; 11 – подушкоподібна
По кольору листя буває всіх кольорів та відтінків, особливо восени,
також велика кількість рослин мають пістрявість листя (клен червоний,
бересклети, хости, спіреї та ін.) За їх допомогою можна побудувати гарну
кольорову гаму. Від величини,
форми (орнаменту), кольору та розміщення листя значною мірою залежить
декоративний вигляд рослин Ці якості є
важливим елементом у доборі як деревних, так і трав’янистих рослин для групових
і одиночних композицій.
Залежно від сезону та віку колір
листків змінюється. У більшості рослин навесні колір листків світліший, потім
вони темнішають, а восени набувають жовтого, пурпурового, бурого чи іншого
забарвлення.
У багатьох видів деревних рослин
існують декоративні форми за
забарвленням листя та хвої:
золотистого, жовтого (’Aurea’),
сріблястого (’Argentea’), блакитного (’Glauca’),
пістрявого (’Variegata’) кольору; у
покритонасінних – пурпурового (’Purpurea’), яскравочервоного (’Atropurpurea’), з сріблястим (білим) облямуванням (’Argenteamarginata’), жовтим облямуванням (’Auremarginata’).
Мал.15
Листя різної форми
Крім
забарвлення і форми важливою декоративною ознакою листя є його розчленованість.
Розчленоване листя має просту і складну будову. Прості листки бувають цілими
(бук, липа, береза, груша) і розчленованими: перистолопатевими (дуб),
пальчастолопатевими (клен гостролистий), пальчасторозділеними (клен
пальмоподібний).
Складні листки бувають
пальчастоскладними (каштан кінський), трійчасті (карагана кущова),
парнопірчасті (карагана деревоподібна), непарнопірчасті (горіхи),
двопарнопірчасті (гледичія).
Декоративні
якості квіток
Квітка – це
вкорочений пагін з видозміненими листками, яка пристосована для розмноження в
результаті запилення та запліднення, що призводить до утворення плодів та
насіння. В квітникарстві більшість рослин ціняться саме за квітку.
Квітка в основному складається з квітконіжки, зелених чашолистиків, що
утворюють чашечку, пелюсток що утворюють віночок, маточки та тичинок. Кількість
маточок та тичинок і їх форма, розміри, колір дуже різноманітні. За формою
віночки квіток бувають правильними і неправильними ( мал. 16-17). Деякі рослини
мають махрові квітки та суцвіття. Махрові
квітки мають велику кількість пелюсток в порівняні з немахровими або простими. В декоративному
садівництві рослини з махровими квітками є особливо цінними, так як такі квіти
в основному більші і викликають високий декоративний ефект. Однак більшість
махрових рослин дають менше насіння або бувають повністю стерильними.
Квітки бувають поодиночні (нарцис звичайний, півонія, тюльпан) або
зібрані в суцвіття. Суцвіття діляться на
прості та складні. До
простих відносять китиця (бузок), колос (гладіолус), щиток (гвоздика турецька),
зонтик (примула), головка, корзинка (ромашка, айстра). До складних суцвітть
належать складний колос, складна китиця (волоть), складний щиток, складний
зонтик і т.д.
Квітки є одностатеві (тільки
жіночі квітки з маточками чи чоловічі – з тичинками) та
двостатеві (одночасно з маточками та тичинками).
Розрізняють самозапильні та
перехреснозапильні рослини (за допомогою вітра, комах).
Мал. 16. Види правильних
віночків: а –дзвоникоподібний; б – воронкоподібний; в – бульбоподібний; г –
колесоподібний;
д – гвіздкоподібний; е – трубчатий;
ж – бочкоподібний; з – пузирчатий
Квітки характеризуються багатою різноманітністю за кольором, мають всю гаму кольорів та
тонів, крім чисто чорного. Крім того, окремі мають яскраві цятки, штрихи,
крапинки, облямівки (флокс, віола, іриси, жоржина, гладіолус). Багато квітів
відрізняються чудовим ароматом
(бузок, троянда, чубушник, конвалія, лілія). Велике значення має період цвітіння в
озелененні. Знаючи цей період, можна створити квітник безперервного цвітіння.
Мал.
17. Види неправильних віночків:
а – мотильковий; б – двогубий; в –
язичковий.
1 – парус; 2 – весла; 3 – човник;
4 – чашечка; 5 – верхня губа;
6 – нижня губа; 7 – вигин; 8 – трубка.
Квітки відрізняються великою різноманітністю за будовою, розмірами,
кольором, ароматом, часом та терміном цвітіння. За будовою вони варіюють від
простих форм до оригінальних, як у ірисів, орхідей, кальцеолярії.
Розрізняють квітки правильні (актиноморфні)
– ті, через які можна провести кілька плоскостей
симетрії (мал. 16) та неправильні (зигоморфні)
– ті через
які можна провести тільку одну плоскість симетрії (мал. 17). До неправильних
відносять двогубі, мотилькові (левені ротики, духмяний горошок, боби, немезія).
Зустрічаються і асеметричні квітки, через які не можливо провести взагалі
плоскості семетрії – кани.
Декоративні якості плодів
У квітникарстві культивують багато декоративних рослин заради яскравих
або оригінальних за формою, а в окремих випадках і їстівних плодів.
Плід утворюється
після запліднення із зав’язі, а інколи з інших частин квітки. Насінина
складається із зародка і запасних поживних речовин, а навколо вкрита насінною
шкіркою. Плоди квіткових рослин діляться на соковиті
(ягода) і сухі
(зернівка, коробочка, стручок, горішок). Якщо в плодах одна насінина, вони
називаються однонасінними,
якщо багато насінин – багатонасінними.
Кількість насінин в плодах коливається в широких межах: від однієї – двох (у
настурції) до
великої кількості (бегонія, примула, мак, петунія).
Плоди – ефективне доповнення в декоративності рослин. З цією метою
проводять цілеспрямовану гібридизацію і відбір рослин. Особливо серед плодових,
з високодекоративними плодами. Декоративність плодів зумовлюється їхніми
розмірами, формою, кольором, терміном достигання та обпадання з рослин. Особливо
красиве на фоні зеленого листя яскраве забарвлення великих чи дрібних плодів,
зібраних у сіпліддя або плодів, що рясно вкривають крону. Оригінально
виглядають повислі китиці, пучки, головки плодів, стручки, шишки і шишкоягоди
(у хвойних) (мал. 18). Плоди і насіння деревних рослин часто мають волоски та
щитинки, які можуть не тільки підвищувати їхню декоративність, а й завдати
певної шкоди довкіллю (верби, тополі).
Мал. 18 Плоди: 1 – кістянка; 2 –
ягоди аспарагуса; 3 – коробочка віоли; 4 – коробочка
тюльпана; 5 – коробочка лілії; 6 – коробочка ірису; 7 – коробочка гвоздики;
8 – коробочка маку; 9 – коробочка
портулату; 10 – стручок; 11 – стручок ешольції;12 – біб люпину; 13 –
листянка дельфініуму; 14 – сім‘янка
космеї; 15 – сім‘янка нагідків; 16 – сім‘янка волошки; 17 – горішок
настурції. а – стулка; б –
зубчик; в – отвір; г – кришечка.
Завдання для самостійної роботи
1.
Ознайомитися з історією
розвитку декоративного садівництва. Виділити основні етапи та їх характерні
риси.
2.
Підготувати реферати та
повідомлення з теми історичного розвитку декоративного садівництва, згідно
індивідуальних завдань.
3.
Визначити та вивчити основні
природно-кліматичні відмінності дендродекоративних районів України.
4.
Вивчити основні декоративні
якості рослин та їх використання в садівництві.
5.
Опрацювати сучасну
класифікацію декоративних рослин.
Контрольні питання для самоперевірки:
1.
Яке значення декоративних
рослин у житті людини?
2.
Назвати етапи історичного
розвитку декоративного садівництва.
3.
Які існують стилі в
садово-парковому будівництві?
4.
У чому полягає зв’язок
декоративного садівництва з іншими науковими дисциплінами?
5.
Який сучасний стан та
тенденції розвитку декоративного садівництва?
6.
Які існують види та групи
декоративних рослин згідно ботанічної класифікації (рослини відкритого та
закритого грунту).
7.
Які існують види та групи
декоративних рослин згідно господарської класифікації (життєва форма,
тривалість життя, висота, відношення до освітлення, зволоження, родючості та
кислотності грунту.
8.
Які декоративні якості
декоративних рослин існують (за формою та щільністю крони, забарвленням, форми
листя та хвої, строками і тривалістю цвітіння, формою та забарвленням квітів,
забарвленням і величиною плодів і листя)?
9.
Які існують дендродекоративні
райони на території України та їх відмінні ознаки?
10. Назвати види рослин (деревних, кущових,
трв’янистих), які мають декоративні ознаки листя, квіток та суцвіть, кори,
плодів, габутусу крони, тощо.
11. Що називають тектонікою?
12. Які існують форми крони у деревних рослин?
13. Що називають топіарним мистецтвом?
14. Яка різниця між махровою та немахровою формою
квітки?
Література:
1.Білоус В.І. Садово-паркове мистецтво. Коротка історія розвитку та
методи створення художніх садів. – К., 2001. – 299 с.
2. Бунин В.А. Цветоводство. Практикум. – Львов: Вища шк., 1987. – 96 с.
3. Колісніченко О.А. Декоративна дендрологія. – К.: Вища школа. 2001. –
286 с.
4. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць.: Підручник. – Львів:
Світ, 2005. – 454 с.
5. Учебная книга цветовода. М.,
«Колос», 1974. – 208 с.