ЗМ4
ЕКСПЛУАТАЦІЯ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ ТА ОРАНЖУВАННЯ КВІТІВ
Короткий зміст
змістового модуля 4
1.
Особливості догляду за
декоративними насадженнями.
2.
Санітарні та формувальні
обрізки дерев і кущів.
3.
Особливості посадки крупномірного
посадкового матеріалу.
4.
Особливості обрізки
красивоквітучих кущів.
5.
Обстеження декоративних
насаджень та нормативні документи при проведенні санітарних рубок та рубок
догляду.
6.
Реконструкція садово-паркових
ландшафтів.
7.
Історія аранжування
квітів та техніка компонування букетів
8.
Букети в композиції
9.
Квіти в сучасному
інтер’єрі
10.
Мистецтво «ікебана» та
«бонсай»
7.
Експлуатація зелених насаджень
Мета: вивчити особливості догляду за новоствореними декоративними насадженнями
та познайомитись з технікою аранжування квітів і декорування ними приміщень
інтер’єру.
Довідковий матеріал
Догляд за зеленими насадженнями розпочинається відразу
ж після посадки рослин і проведенню комплексу заходів, спрямованих на сприяння росту
і розвитку рослин та підтримання їх декоративності й життєздатності.
Еколого-компенсаційні заходи, які базуються на знанні
життєвості рослин, включають догляд за їх надземною і підземеою частинами, а
також лікувальні і профілактичні заходи.
При догляді за деревними рослинами, крім виконання
загальних вимог по боротьбі зі шкідниками і хворобами, усунення сухих гілок і
пагонів, формувальне обрізування, обробка механічних пошкоджень, морозобоїн і
дупел, повинні попереджувати їх перегрів влітку, звільняти листя, пагони, гілки
від пилу і інших твердих частинок, що осіли. Це досягаєтться регулярним
дощуванням крон дерев за допомогою шлангового поливу або поливальних машин. В
міських посадках, на садово-паркових об’єктах,
необхідно слідкувати за тим, щоб поверхня грунту на пристовбурних
ділянках була постійно рихлою і недопускати заростання бур’янами.
Основним в системі догляду за деривними рослинами є їх
полив. При визначенні норми поливу дерев та
кущів, необхідно брати до уваги ступінь інтенсивності випаровування вологи з
поверхні грунту залежно від його стану і характеру покриття (газон, щебінь, мульча).
На формування і життєдіяльність
деревних рослин має вплив і позакореневе підживлення, від якого залежить стан
асиміляційного апарату рослин, їх декоративність і стійкість до несприятливих
умов. Одним із найбільш ефективним прийомом є спільне використання мінеральних
добрив і отрутохімікатів, при якому одночасно забезпечується захист від
шкідників (павутиний кліщ, тлі, листоблішки)
і покращення мінерального живлення рослин.
Для комплексного використання
можуть бути використанні фосфор-органічні препарати: тіофос у концентрації до
препарату 0,05 – 0,1% (5-
Успіх вирощування декоративних
рослин значною мірою визначається правильністю їх обрізування, а, отже, надання
їм відповідної форми. Обрізування дерев і
кущів – це вкорочення чи прорідження тих чи інших частин рослин з метою
стимулювання їх росту, цвітіння чи плодоношення. Ступінь обрізки може бути
різною – від усунення крупних скелетних гілок (у дерев) до відщіпування
зів'ялих квітів (у троянд) або молодих паростків (у кімнатних рослин, таких, як
фуксія, щоб стимулювати їхнє цвітіння).
Розрізняють такі види
обрізування: формувальне, санітарне
та омоложувальне.
Формувальне обрізування використовують, як правило, для дерев у
рядових і алейних посадках з метою збереження природної або штучної форми
рослин (кулеподібної, конусоподібної, колоноподібної), рівномірного
розташування скелетних гілок.
Вирізняють слабке (20-25% річного приросту), помірне
(до 50% річних приростів) і сильне обрізування (до 75% довжини річного
приросту), ступінь якого залежить від виду дерева, його віку і стану крони.
Формуюче обрізування рекомендують здійснювати ранньою
весною, до початку вегетації (кінець лютого – квітень). Хвойні породи погано
переносять обрізування, тому його проводять лише на деяких видах ялин, ялівців,
туй, які використовують для живоплотів, або в солітерних чи групових посадках для підсилення декоративного ефекту
в парках та садках.
Санітарне обрізування полягає в усуненні з крони хворих, всихаючих
і надломлених гілок, жирових пагонів, а також гілок, які зближені з іншими.
Таке обрізування можна проводити протягом всього вегетаційного періоду. Гілки
обрізують біля самої їх основи, а пагони – над брунькою, намагаючись не
пошкодити її.
Крупні гілки рекомендують відпилювати в три прийоми:
перший пропил роблять на глибину декількох сантиметрів на невиликій віддалі від
стовбура; другий пропил робиться вище першого приблизно на 2-
Місце зрізу обробляється садовою замазкою, варом або ж
олійною фарбою на натуральній оліфі, що захищає рослину від попадання спор
грибів і допомагає швидкому заростанню зрізу.
Омолоджувальне
обрізування використовують у
випадку, коли дерево практично перестало давати річні прирости або почало
суховершинити і обростати так званими «вовчками». При цьому сильно вкорочують
(на ½ - ¾ загальної довжини) старі гілки, залишаючи одну-дві
гілки другого порядку. Омолодженню добре піддаються липа, тополя, верба, з
хвойних порід – ялина колюча (ф. блакитна). Омолодження проводять упродовж 2-3
років, починаючи обрізування з вершини і крупних скелетних гілок. Поряд з
омолоджуванням крони досить часто омолоджують кореневі системи.
Головні принципи та прийоми обрізування.
Верхівкові (апікальні) бруньки домінують над рештою бруньок рослини,
тобто вони швидше ростуть і утворюють хімічні речовини, які є інгібіторами
росту нижчерозташованих бруньок. При видаленні верхівкової бруньки
нижчерозташовані бруньки починають рости швидше. Це положення є основою
обрізування рослин. Обрізування проводять до бруньки, з якої розпочнеться
відростання гілки. Якщо верхівковою залишилась брунька, орієнтована назовні, то
пагін буде рости із крони, а якщо всередину, то ріст пагона буде спрямований у
центр крони. Брунька, яка стала верхівковою, керуватиме ростом бруньок,
розташованих нижче за неї.
Розрізняють наступні
формування обрізувань:
Обрізування
на кільце – застосовується
для видалення пагонів на штамбі, проводиться в червні-липні садовим ножем,
знизу вгору без залишення пеньків. До кінця вегетації рани зарубцьовуються.
Пінцирування – спосіб вкорочення пагонів за допомогою прищипування
верхівкових бруньок. Вкорочені пагони зупиняють ріст, а пластичні речовини, які
в них утворюються, перерозподіляються у стовбур і сприяють його потовщенню або
росту розташованих нижче пагонів. Пінцирування проводять у червні-липні
секатороми або садовим ножем.
Вирізування
вторинних пагонів –
проводять у розсадниках при вирощуванні
штамбових рослин, вирізаючи на кільце пагони, які йдуть від кореневої шийки,
або з нижньої частини стовбура. Операцію проводять у першій половині літа.
Обрізування на шип – проводиться при розмноженні дерев окуліруванням.
Навесні, до пробудження щеплених бруньок, підщепу зрізують секатором на висоті
10-
Обрізування вічнозелених кущів. Вічнозелені кущі рідко вимагають
обрізування, крім випадків, коли вони використовуються для живоплотів і
бордюрів. У такому разі застосовується підстригання до заданої висоти і форми.
Іноді вкорочують висоту вічнозелених рослин та видаляють пошкоджені снігом або
вітром гілки. Обрізування самшиту проводять, як правило, двічі за вегетацію – на початку травня,
вирізаючи пошкоджені зимою пагони, та в липні, підрівнюючи рослини після
закінчення першої хвилі росту.
Обрізування листопадних кущів. Регулярного обрізування потребують
не всі листопадні кущі. Розрізняють дві групи кущів залежно від особливостей їх
цвітіння - кущі, які цвітуть на пагонах поточного року і ті, що цвітуть на
пагонах минулого року:
-
до першої
групи належить гортензія, будлея, бузина, тамарикс, спірея японська.
Обрізування цих рослин проводять рано навесні до розпускання бруньок, зрізаючи
майже весь приріст минулого року.
-
кущі другої
групи квітують на пагонах минулого року. Серед них виділяють підгрупу рослин,
цвітіння яких розпочинається до росту пагонів (форзиція, мигдаль, луізіанія).
Обрізування цих кущів проводять відразу після цвітіння, що дає змогу нарощувати
пагони протягом усієї вегетації. У другої підгрупи кущів цвітіння відбувається
одночасно з ростом пагонів (чубушник, дейція, вейгела, спірея Вангута,
норвезька, кизильники, бузок). Обрізування цих кущів проводять після закінчення
цвітіння, вирізаючи гілки, які відцвіли.
Декоративно-листяні кущі
(`Aurea´,`Variegata´,`Marginata´) формують пінцируванням, а при
виявленніпагонів з листям типового для виду забарвлення їх негайно видаляють на
кільце. Обрізування кущів слід здійснювати дуже обережно, некваліфіковане
обрізування наносить лише шкоду.
Обрізування ліан
застосовують рідко для регулювання їх росту, цвітіння і плодоношення. Строки
проведення обрізувань залежать від формування квіткових бруньок і строків
цвітіння рослин. Рано навесні обрізають ліани, які цвітуть на прирості
поточного року, а влітку, після цвітіння – ліани, що цвітуть на прирості
минулого року. Ліани, які вирощують заради декоративного листя, обрізають в
кінці зими.
Обрізування
живоплотів: розрізняють
формовані або стрижені живоплоти, які використовуються в регулярному стилі, та
вільноростучі живоплоти.
Формовані живоплоти
створюють з вічнозелених рослин (самшит, тис, туя, ялина, падуб, магонія) або з
листопадних рослин (бук, глід, граб, бірючина, кизильник, спірея). Живоплоти
починають формувати у рік посадки, вирівнюючи висоту по всій довжині.
Висаджений восени живопліт із листопадних порід навесні вкорочують на 1/3 його
висоти. Якщо посадку провели навесні, то вкорочування проводять лише наступної
весни.
Живоплоти із хвойних
рослин перші два роки взагалі не формують. Необхідно піклуватись про збереження
гілочок і листя в нижній частині живоплоту, не допускаючи його переростання у
висоту.
В
залежності від біологічних особливостей рослин та інтенсивності обрізування,
розрізняють наступні групи:
1. Живоплоти з терена, глоду, аличі, бірючини,
тамариксу вкорочують пагони на висоті
2. Живоплоти з барбарису, бука, самшиту,
кизильника, бруслини, граба, піраканти, деяких видів жимолості і калини
вкорочують на 1/3 їх висоти.
3. Живоплоти з кипарисовика, туї, ялівця, ялини,
лавровишні, аукуби японської не обрізають, а лише вкорочують гілочки, які
виступають за межі огорожі.
Створені живоплоти
підстригають в основному двічі за сезон. Залежно від частоти стрижок,
сформовані живоплоти розділяють на такі групи:
1. Живоплоти, сформовані з рослин, які з травня
по жовтень підстригають кілька разів. До того часу, поки живопліт не досягне
потрібної висоти, бокові пагони підрізають сильно, а ті, що ростуть доверху,
лише підрівнюють. Після досягнення рослинами заданої висоти, стрижка з боків і
верху урівноважується. До цієї групи входять терен, глід, бірючина, алича,
айва, жимолость татарська, пухироплідник калинолистий, ялина звичайна.
2. До другої групи входять рослини, які
потребують двох стрижок за сезон: першу проводять у червні, другу у вересні або
березні. Бокові гілки зістригають сильно, а верхні до досягнення запланованої
висоти і лише вкорочують. До цієї групи належать барбарис звичайний і
амурський, бук, кизильники, туї, кипарисовики, граб, ялівці, тамарикс, тиси,
самшит, бруслина японська, барбарис Тунберга, які використовуються у стрижених
бордюрах.
3. До третьої групи належать рослини, які
вимагають однієї стрижки на рік. Як правило, її проводять восени. До досягнення
запланованих розмірів живоплоту проводять незначне підрівнювання гілок, які
виходять за межі огорожі. До цієї групи
належать аукуба японська, лох сріблястий, лавровишня, магонія
падуболиста.
Під час проведення стрижки необхідно з самого початку
дотримуватися вибраної форми рослини. Стрижку прроводять вручну спеціальними
ножицями (механічними або електричними), які періодично змочують у воді.
Розпочинають стрижку знизу доверху, що полегшує дотримання рівномірної стрижки.
Обрізування
вільноростучих живоплотів.
Рослини в неформованих живоплотах вільно ростуть і цвітуть, їх вибірково
обрізають при необхідності один раз на рік. Залежно від особливостей
вирощування і часу підрізування виділяють три групи рослин, аналогічно до тих,
що використовуються в формованих живоплотах.
Обрізування
троянд. Вирощування троянд
неможливе без регулярного обрізування, специфіка і інтенсивність якого залежить
від виду, групи, сорту, мети вирощування і грунтово-кліматичних умов.
Під час висадки кущів
троянд у грунт, обов'язковою умовою є їх обрізування до висоти
Поліантові троянди, які квітують на прирості
минулого року, як правило, на зиму не обрізають, вкриваючи від морозів,
видаляють другорядні тонкі гілки. Навесні, піднімаючи пагони цих троянд на
опору, видаляють пошкоджені гілки та другорядні малопотужні пагони, частково
вкорочують і головні пагони, які будуть квітувати.
Паркові троянди, як правило, на
зиму не вкривають, а навесні проводять їх ревізію, видаляючи пошкоджені пагони.
Захист від шкідників та хвороб. У системі заходів з догляду за декоративними рослинами
захист від шкідників і хвороб є одним із найважливіших. Застосовують
агротехнічні методи боротьби з шкідниками та хворобами, які полягають у
своєчасному видаленні (спалюванні) пошкоджених та хворих пагонів. Добрий догляд
за рослинами сприяє підвищенню їх стійкості до хвороб і шкідників. Своєчасний
полив, підживлення органічними і мінеральними добривами, виполювання бур'янів,
суттєво підвищує їх біологічну стійкість. Біологічному захисту декоративних насаджень сприяють
заходи, спрямовані на створення умов для гніздування птахів, які винищують
комах-шкідників. З цією умовою в парках і скверах розвішують штучні штучні
гнізда та годівниці, а також вводять у насадження плодові дерева та кущі
(горобину, калину, глід, тощо), які є базою для живлення птахів у зимовий
період. Крім агротехнічних заходів використовують бактерологічні і навіть
хімічні препарати.
У системі заходів, які сприяють довговічності та
здоровому стану насаджень, важливе місце займає моніторинг їх умов
існування та достовірна санітарна
оцінка.
Для оцінки насаджень
застосовують трибальну шкалу (табл. 7.1)
Таблиця 7.1.
Оцінка стану зелених насаджень
|
Стан насаджень |
||
|
добрий : задовільний \ незадовільний |
||
|
ДЕРЕВА |
||
|
Дерева здорові (без ознак ушкодження хворобами та шкідниками), без механічних пошкоджень, нормально розвинуті, з гарним, здоровим, зеленим листям |
Дерева умовно здорові (захворювання є, але в початковій стадії, пошкодження шкідниками незначне - до 10 % і може бути усунуте), крони нерівномірно розвинуті, нерівномірно вкриті листям (до 10 % пагонів сухі), є механічні ушкодження, які не загрожують життю |
Крона слабо розвинута, зріджена, суховершинність та всихання більше 50 %, для в'язових, уражених голландською хворобою в межах ЗО %, присутні значні механічні пошкодження, явні дупла та отвори, з яких вилетіли шкідники |
|
КУЩІ (ЧАГАРНИКИ) |
||
|
Кущі здорові (без ознак ушкодження хворобами та шкідниками), без механічних пошкоджень, нормально розвинуті, з гарним, здоровим, зеленим листям |
Кущі з ознаками сповільненого росту та пошкодженнями крони до 10 -15 %, змінена форма крони, с механічні пошкодження гілок |
Рослини перерослі, ослаблені, з дрібним листям і відсутністю поточного приросту, всихання крони становить більше 50 %, с ознаки ушкодження хворобами та шкідниками, суттєві механічні пошкодження |
|
ГАЗОНИ |
||
|
Поверхня вирівняна, добре спланована, трава рівномірно густа, регулярно підстригається, інтенсино- зеленого кольору без ознак хвороб та небажаної рослинності й моху |
Товерхня газону з помітними нерівностями, травостій нерівномірний з наявністю (до 15 %) небажаної рослинності, підстригання нерівномірне, колір зелений, витоптування та прогалини до 1 0 % |
Травостій зріджений, нерівномірний, нерегулярно підстригається, небажана рослинність складає до 50 %, забарвлення газону нерівномірне з переважанням жовтих плям, витоптуванням та прогалинами охоплено більше 50 % території |
|
КВІТНИКИ |
||
|
Поверхня ретельно спланована, грунт якісно удобрений, рослини добре розвинуті, рівномірно розташовані, бур'яни відсутні, відпаду і прогалин немає |
Поверхня грубо спланована з помітними нерівностями, грунт погано удобрений, рослини нормально розвинуті, відпад незначний (до 10 %) бурянів небагато (до 10— 15 %), хвороби відмічні не більш як у 10% рослин. |
Грунт не удобрений, поверхня спланована грубо, відпад рослин складає під 50 до 70 %, бур'янів багато (більше 10%) |
7.1.
Складання букетів, створення композицій та
декорування приміщень
З глибокої давнини людина
відзначала квітами всі свої свята та
урочисті події. Давні греки та римляни використовували в якості прикрас на
святах вінки та гірлянди. Плетіння вінків в давній Греції і Римі було
своєрідним видом мистецтва. Кожна декоративна рослина мала визначене
призначення. Вінками із лавру нагороджували як почесним знаком видатних
спортсменів, вчених, співаків (лауреат в перекладі з грецького означає
«увінчаний лавром»). В середні віки вінок з мирту та розмарину надягали на
наречену в день весілля. Вінки були улюблиними прикрасами дівчат на Русі під
час свят і хороводів.
В останій час в
Індії, Бірмі і Індонезії збереглися звичаї надягати на почесних гостей квіткові
гірлянди. Букети появились в Європі в XIV – XV століттях. Слово «букет» французького походження і означає –
зібрана разом красива група квітів. В той час робили невеликі букети із сильно
ароматних квітів та трав (гвоздика, м’ята, левкой) і використовували їх не як прикрасу, а
заради аромату.
Форма букетів
значно змінилась протягом XVIII-XX cтоліть і в основному залежала від моди. Так,
в першій половині XІX століття був модним круглий букет з квітами, розміщеними
концентричними кругами. Букет оформляли зеленою папороттю, або гілками іншої
зелені і поміщали в обгортку з мережива – портбукет. Лише в XX столітті
квітникарі стали робити менше дорогих букетів і майже не використовували
проволоку, на яку монтували квіти. Рідше почали використовувати стрічки та
мереживо як прикраси.
Форма букетів і
композицій із квітів продовжувала розвиватися і удосконалюватись. Форма
більшості сучасних букетів відрізнялась простотою, невеликою кількістю і
природнім розміщенням квітів. Форма букета залежить від виду квітів і його
призначення. Він може бути круглим, видовженим, односторонім, маленьким або
великим.
Не менше значення
має колір підібраних квітів. Потрібно враховувати, що колір може змінити уяву
про простір – зробивши його оптично меншим або більшим. Найбільш просто скласти
букет з одного виду рослин і одного кольору тільки різних відтінків від більш
темного до більш світлого (наприклад різні сорти айстр рожевого кольору). Такі
насичені кольори як червоний, фіолетовий краще використовувати як самостійні,
або в невеликій кількості в поєднані з білим чи блідо рожевим. Оранжевий
та жовтий вважаються як самі теплі, що означає життя, світло та радість. Синій колір належить до найхолодніших кольорів. Синій і блакитний
добре поєднуються зі всіма відтінками жовтого, оранжевого, рожевого, а також
білим. Білий колір в композиції діє нейтрально. Найбільш
благоприємно на наше око діє зелений колір.
Колір квітів
символічний, наприклад білий колір виражає чистоту, ніжність, тому на весілля
здебільшого дарують білі квіти: гвоздику, троянди, кали. Символічне значення
червоного кольору – життя, любов, свобода. Червоні гвоздики в XІX ст. у Франції
стали символом боротьби і революції.
Приступаючи до
складання букета, треба враховувати причину, через яку роблять букет і кому
його дарують. Слід пам’ятати, що не можна дарувати однакові букети чоловіку і
жінці, молодому і літній людині, а дитині дарують букети зовсім іншої
композиції. Букети можут бути для офіціальних церемоній, святкові, до ювілею,
коханій. Вибір квітів для букета залежить від часу року. Зимою, коли невеликий
вибір квітів, букети можна складати з гілок з плодами (калина, горобина, глід,
кизильник). Можна використовувати гілки з яскраво закрашеними листками (клена,
береза, дуба тощо.), а також букети з гілок
сосни або ялини з невеликою кількістю квіток (гвоздики, гербери, цикламен).
Техніка
компонування букетів
Квіти для букетів
краще зрізати зранку, коли рослини після прохолодної ночі ще свіжі. У зрізаних
квітів частину листя на нижніх кінцях стебел треба видалити, особливо коли вони
будуть у воді. Квіти з м’яким стеблом зрізають гострим ножем, а з щільним
дерев’янистим стеблом – сікатором. Щоб збільшити всисну поверхню, зріз роблять
під гострим кутом.
Щоб квіти довше
зберігали свою свіжість, зрізати лілії, маки, гвоздики потрібно у фазі
закрашеного бутона; духмяний горошок, фрезію, гладіолуси – при розпусканні
одного-двох нижніх квіток; айстри, левкої, жоржини при повному розпусканню
суцвіть.
Для перевезення
квіти упаковують у спеціальні картонні контейнери –коробки з отворами для
вентиляції. При формуванні букета потрібно під водою відновити зріз, так як на
місці зрізу в провідних судинах утворюється повітряна пробка, яка заважає
проникненю води в провідні тканини.
У квітучих гілок
(бузок, гортензія, чубушник, троянда) для кращого постачання води необхідно
розщепити нижню частину стебла на 2-3 частини, або розбити молотком. Якщо квіти
прив’яли, то їх тургор можна відновити. Для цього стебла занурюють глибоко у
воду, а квіти обгортають вологим папером і ставлять на 1-2 години в холодне
приміщення.
Деякі зрізані квіти
можна відновлюють свій тургор тільки в гарячій воді (бузок, жасмин, троянди,
черемуха). У прив’ялених рослин під водою обрізають кінчики стебла на 2-
Зрізані квіти
багатьох рослин набагато довше зберігають свою свіжість, якщо їх класти в
слабкий розчин сірчанокислого магнію, марганцевокислого калію або в розчин
борної кислоти. Букет з троянд, гвоздики, хризантем довше зберігається, якщо
додати 0,5 таблетки аспіріну на 3 літри води.
Приступаючи до
складання букета, спочатку потрібно підібрати ємкість (ваза),
яка б гармонійно поєднувалась з ним. За формою вази можуть бути високими,
низькими, плоскими і вази-підставки. Вази для квітів не повині бути вичурної
форми, яскравого кольору і мати різні прикраси.
В якості вази можна
використати будь-який посуд: піялки, хлібниці, тарілки і т.д., головне щоб вона
органічно поєднувалась з квітами.
Оригінальною вазою
може служити оброблена причудлива коряга або корінь дерева, мініатюрні корзинки
з лози, проволки, у таку вазочку можна поставити баночку з водою і квіти з
незабудок, фіалок, конвалії, ромашки, польових квітів.
Квіти повині
гармонувати з вазою не тільки за кольором, але й за фактурою. Троянди,
кали, гвоздика мають гарний вигляд у криштальній або скляній вазі. Букети з
цинії, календули, волошки і польових трав краще поміщати в керамічні вази.
Форма букета повина
відповідати формі вази. Високі букети з дельфініума, гладіолусів, хризантем
краще ставити у високу вазу з вузьким горлом. Букет із айстр, левкоя, бархатців
кращий вигляд має в низьких широких вазах.
Для закріплення
квітів в потрібному положенні можна використовувати м’яку проволку, гольчаті
держачі, флористичну гупку, мох. Щоб букет був гарним необхідно уникати
накладання листка на листок, квітки на квітку, зворотня сторона листка не була
видна, а основа букета була закінчена. Не потрібно боятися відрізати зайві
квіти, листя, бутони. Для надання букету легкості можна викорстовувати рослини
з витонченою ажурною зеленню або мілкими квітами (аспарагус, гіпсофілу, спаржу,
папороті). Декоративну зелень також додають у ті букети, квіти яких не мають
листків (гербера, нарциси, гвоздика). Гарний вигляд мають букети, в яких листя
чи гілки зелені і в одному чи двох місцях опускаються нижче країв вази.
Букети і
композиції.
За велечиною букети
і композиції діляться на маленькі, середні і великі. Маленькими букетами
(бутеньєрками) прикрашають одяг, головні убори, прикріпляють до зачісок та в
петлиці фраків і жакетів. Бутоньєрки складають з невеликих квітів і бутонів
(фіалок, духмяного горошку, мініатюрних троянд, братків, віоли, гілочок левкою
тощо) В основному їх складають із одного виду квітів і закріплюють до ажурного листя (аквілегії,
дельфініума, спаржі, пиретрума, папороті). Прикрашають бутоньєрку вузькою світлою стрічкою і прикріплюють
булавкою.
Букет для нареченої
складають з білих чи ніжно-рожевих квітів: троянди, кали, гвоздик, тюльпанів,
гербери і ін. Весільний букет не повинен бути особливо великим та важким,
найбільш придатним для нього вважається від 5 до 9 квіток, щільно і гарно
зв’язаних білою чи світло-зеленою стрічкою. Він повинен бути зручним і
гармонійним з вбранням нареченої. Якщо букет зроблений з лілій, у нього
видаляють пиляки, щоб не забруднити плаття нареченої, якщо з троянд, то
видаляють шипи. Для нареченого складають бутоньєрку, бажано з квітів, з яких
зроблено букет нареченої і прикріплюють її на лівий бортик жакета.
Подарунковий букет
до 8 Березня, на новосілля і таке ін. може бути складений з різноманітних квітів, різної форми і
велечини.
Однак потрібно
пам’ятати, що подаровані квіти виражають не тільки наш особистий смак, але і
наше ставлення того, кому ми даруємо.
Букети призначені
для свят складають з яскравих, крупних квітів – троянд, гвоздик, гладіолусів,
хризантем, півонії. Букети до дня народження роблять невеликих розмірів і його
можна закріпити стрічкою до подарунку.
Дарують букети попередньо звільнивши його від обгортки.
Корзини.
Корзини з квітами
можуть служити оригінальною прикрасою сучасного інтер’єру, подарунком на ювілей
або чудовою композицією при оформленні саду. Корзини плетут здебільшого з
різаних гілок верби, берести або поліамідних ниток. Вони можуть бути різної
форми, розміру та малюнку. Всередину будь-якої корзини вистилають поліеталенову
плівку, яка не пропускає воду. Форму наполовину заповнюють землею, квітучі
рослини з комом землі витягують з горшків
і висаджують в корзину, вільний простір між рослинами вистилають мохом.
При аранжуванні
корзин спочатку розміщують декоративно-листяні рослини, які створюють основний
фон, потім розміщують квіти, створюючи рисунок. Корзина повина створювати уяву
великої кількості та рясності квітів та листя.
Композиції з живих квітів,
гілок і різного природного матеріалу – вид аранжування, який широко входить в наш
побут. Квіти в низьких вазах в поєднані з водою, гілками, сухоцвітами чи
камінням нагадує мініатюрні садки, які можуть слугувати прикрасою інтер’єра
кімнати, хола, вестибюля чи виставочних залів.
Композиції можуть
бути різні за розміром, конфігурацією і тематикою. Їх можна створювати на корі,
пінопласті, туфі і т.д. Вазами для композиції можуть служити салатниці,
тарілки, плоскі блюда, піяли. При виборі матеріалів для композиції потрібно
враховувати місце її розміщення і особливості рослин. Так пробка кори і
гриби-трутовики підходять для настінної композиції, лісові коряги – для
підвісної. Якщо композиція із сукулентів, то добре підходять туф, вапняк; для
вологолюбних – паралон, флористична гупка. При складанні композиції достатньо
обмежитись однією квіткою та двома-трьома гілками зелені, але щоб вони
гармонійно поєднувались між собою. Щоб композиція була красивою, важливо
вибрати гілку оригінальної форми. Висота гілки не повина перевищувати півтори
довжини вази, її закріпляють на наколку надаючи їй потрібний нахил. У вибраних
квітів у воді проводять зріз. Квіти, листя, гілки розміщують в композиції так,
щоб не було видно наколки або флористичної гупки. В плоских вазах наколку чи
гупку можна замаскувати мохом, листям, декоративними камінцями чи скляними бусинками.
Новорічні композиції складають з хвойних гілок, свічок та квітів для
прикрашання столу, пристінна композиція - у високій вазі. Основу новорічної
композицію складають 2-3 гілки, які мають гарні лінії. Дуже прикрашають
композицію 2-3 квітки гвоздики, хризантеми, цикламену чи пуансетії (різдвяна
зірка).
Композиції із
квітів і гілок – ікебана з давніх часів
отримали велике розповсюдження в Японії. Основу японської композиції
складають три лінії, що створюють у вазі чи підставці неправильний трикутник і
мають символічне призначення (мал.27).
Найдовша гілка чи
квітка «сін» відображає небо і має керівну роль, середня – «соє»
- людина і сама маленька – «хікае» - земля (мал.28).
Співвідношення розмірів між цими елементами повина бути: 8=5:3, або 5=3:2, тобто
для середньої композиції основна гілка складає півтора діаметра вази плюс її
висота. Існує дві основні форми ікебани: прямостояча і нахилена (під
кутом 450).
Мистецтво
вирощування карликових дерев називають японським словом «бонсаі», що означає цивілізована і традиційна копія природи в мініатюрі.
Перші згадки про бонсаі датуються Х-ХІІ століттями. В ті часи бонсаі в Японії
використовувались як розваги для імператорського двора та придворної знаті. Але
з часом воно поширилось по всій країні і стало улюбленим заняттям для всього
населення.
Як цінні сімейні
реліквії передають японці з покоління в покоління окремі екземпляри невеличких
дерев, вік яких перевищує 300-500 а іноді і більше років. Найбільш придатними
для цього вважаються низькорослі карликові дерева з дрібним листям, які можуть
переносити довге утримання в різко обмеженому об’ємі грунту. Найбільш
невибагливими в цьому відношенні вважаються сосна та клен.
Крім того, для бонсаі японці використовують
довгоживучі дерева: ялівець, цитрусові, гінкго, граб, бук, а з
декоративно-квітучих – азалію, камелію, піроканту, дрібноплідні яблуні. Але
найбільшим авторитетом в Японії вважається карликова слива.
Важливим фактором
при вирощуванні бонсаї вважається підготовка грунтової суміші. Від цього
залежить життєздатність рослин. Краще всього для цього використовувати легкі
піскові суглинки, додавши до них частину перегною. Рослини бонсаі можна
одержати з насіння, живців, молодих рослин самосіву.
Існують такі
основні принципи догляду за рослинами: полив, підживлення, пересадка та
підрізка. Бонсаі потрібно поливати навіть тоді, коли грунт ще трохи вологий.
Весною і літом вологи потрібно значно більше, а осінню та зимою – значно менше.
Кількість підживлення залежить від віку дерева, їх розмірів, грунту та сезону.
Перший раз підживлюють рослини в травні, коли з’являються перші листочки. Для
цього на
Щоб змінити землю
та черговий раз підрізати коріння, бонсаі потрібно періодично пересаджувати.
Для листяних порід пересадка рекомендується через 1-2 роки, а шпилькових –
через 2-3 роки. Частіше всього пересадку роблять весною.
При формуванні
рослин бонсаі потрібно відщипувати частину бруньок та вкорочувати пагони. Зайві
бруньки відщипуються тоді, коли вони починають набрякати. З залишених бруньок
виростають пагони, які потрібно обрізати на ½ або 1/3 їх довжини.
Для того, щоб надати деревам бонсаі потрібну
форму, а гілкам – потрібний напрямок, на них намотують м’який прожарений дріт.
Його намотують, починаючи від стовбура, але не зовсім туго, щоб не пошкодити
кору. Намотаний на стовбурі дріт залишається на дереві або на його гілках
протягом 6-12 місяців, після чого протягом року дерево має рости вільно. При
необхідності таку операцію повторюють. В композиції бонсаі посуд (плошка,
горшок та інші) відіграє ту саму роль, що і рама та полотно для художньої
картини. Найнижчі плошки бувають від 2 до
Завдання для самостійної
роботи
1.
Описати особливості догляду за красивоквітучими
кущами, які закладають квіткові бруньки на пагонах приросту минулого року та
пагонах приросту поточного року.
2.
Описати та схематично відобразити особливості створення
і формування стрижених живоплотів із хвойних, красивоквітучих та
декоративно-листяних деревних рослин.
3.
Розробити технологічну карту догляду за газоном та
деревними насадженнями на території ВНАУ.
4.
Як підсумкову роботу для захисту модуля, сформувати
квітникову композицію.
Контрольні
питання для самоперевірки
1. Які основні особливості догляду за деревними
рослинами?
2. Що називають обрізуванням і які його види Вам
відомі?
3. Коли здійснюють формувальне обрізування?
4. Що називають омолоджуючим та санітарним обрізуванням?
5. Які ви знаєте принципи та прийоми обрізування?
6. Які особливості обрізування листопадних та
хвойних кущів?
7. Які особливості обрізування живоплотів?
8. Які Ви знаєте основні групи сформованих
живоплотів?
9. Як проводиться обрізування троянд?
10. Що входить
в систему заходів декоративних рослин?
11. Як
проводиться оцінка стану зелених насаджень?
12. Яка
існує техніка компонування букетів та композицій?
13. Як
проводиться аранжування корзин?
14. Основні
принципи формування композицій?
15. «Ікебана» як мистецтво та його складові.
16. «Бонсаї» як мистецтво та його формування.
Література
1. Білоус В.І. Декоративне садівництво (основи квітництва, днедрології
та озеленення): Підручник. – Умань, 2005. – 296 с.
3. Бунин В.А. Цветоводство. Практикум. – Львов: Вища шк., 1987. – 96 с.
4. Декоративне садівництво і квітникарство: Навчально-методичний
посібник / С.В. Роговський, Л.А. Козак, І.В. Тімонов та ін. – Білоцерківський
НАУ, 2009. – 153 с.
6. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць.: Підручник. – Львів:
Світ, 2005. – 454 с.
7. Маурер В.М. Декоративне розсадництво. Навчальний посібник. –
Вінниця: Нова Книга, 2007. – 264 с.
8. Учебная книга цветовода. М.,
«Колос», 1974. – 208 с.
Тестові
завдання для захисту модуля 2
|
1. |
Які з перерахованих ознак належать до показників посівних якостей насіння? |
1. Сортова чистота 2. Скарифікація 3. Схожість 4. Енергія проростання |
|
2. |
Що називають скарифікацією? |
1. Намочування насіння у воді з температурою 20-30˚С 2. Витримування насіння в умовах зниженої температури (0-5˚С) 3. Пошкодження твердої оболонки насіння |
|
3. |
Що називають стратифікацією? |
1. Термічна обробка насіння 2. Витримування насіння в умовах зниженої температури (0-5˚С) 3. Обробка насіння хімічними речовинами |
|
4. |
Що таке пікірування? |
1. Механічне пошкодження насіння 2. Посів насіння в торфостаканчики 3. Проріджування сіянців 4. Вегетативне розмноження рослин |
|
5. |
Які декоративні рослини розмножують поділом кореневищ? |
1. Хлорофітум, суниці 2. Іриси, півонія, конвалія 3. Тюльпани, гіацинти |
|
6. |
Які декоративні рослини розмножують цибулинами? |
1. Гвоздика, ромашка 2. Іриси, флокс, півонія 3. Тюльпани, нарциси, гіацинти |
|
7. |
Які декоративні рослини розмножують кореневими бульбами? |
1. Лілія, нарциси 2. Жоржини, бегонія 3. Троянда, спірея |
|
8. |
Які декоративні рослини розмножують бульбоцибулинами? |
1. Гладіолуси, шафран 2. Незабудки, гвоздику 3. Лілія, мускарі |
|
9. |
Які існують способи щеплення ? |
1. Копуліровка 2. Стратифікація 3. Скарифікація 4. Окуліровка |
|
10. |
До зелених насаджень загального користування належать: |
1.Насадження шкіл, дитячих установ, спортивних комплексів, лікарень 2. Міські парки, парки культури, парки відпочинку 3. Охоронні, санітарно-захисні зони, ботанічні, зоологічні, дендрологічні сади |
|
11. |
До зелених насаджень обмеженого користування належать: |
1.Міські парки, парки культури, парки відпочинку 2.Охоронні, санітарно-захисні зони, ботанічні, зоологічні, дендрологічні сади 3.Насадження на територіях
індивідуальної приватної забудови. |
|
12. |
До зелених насаджень спеціального користування належать: |
1. Міські парки, парки культури, парки відпочинку 2. Охоронні, санітарно-захисні зони, ботанічні, зоологічні, дендрологічні сади 3. Насадження шкіл, дитячих установ, спортивних комплексів, лікарень |
|
13. |
Може використовуватись як солітер: |
1. Самшит вічнозелений 2. Спірея японська 3. Ялина звичайна 4. Костриця лучна |
|
14. |
Зелені насадження вздовж берегів називають: |
1. Бульвар 2. Набережна 3. Сквер 4. Міксбордер |
|
15. |
Придатними для вертикального озеленення є: |
1. Гербера, Традесканція 2. Ялина колюча, туя західна 3. Виноград дівочий, Гліцинія китайська |
|
16. |
До ампельних належать: |
1. Петунія 2. Гацанія 3. Флокс дернистий 4. Традесканція |
|
17. |
Непридатні для вирощування в альпінарії: |
1. Сосна Веймутова 2. Сосна гірська 3. Каменеломка 4. Гінкго дволопатеве |
|
18. |
Які з перерахованих рослин придатні для вирощування в декоративній водоймі? |
1. Латаття жовте 2. Татарське зілля 3. Очіток їдкий 4. Конвалія |
|
19. |
Для пейзажного (ландшафтного) стилю композиції характерні: |
1. Стрижені живі огорожі 2. Криволінійні алеї 3. Вільне, наближене до природного розташування рослин 4. Геометрично правильні клумби |
|
20. |
Для регулярного стилю (класичного) композиції характерні: |
1. Стрижені живі огорожі 2. Криволінійні алеї 3. Вільне, наближене до природного розташування рослин 4. Геометрично правильні клумби |
|
21. |
Використовують у газонах: |
1. Самшит вічнозелений, лаванда 2. Тонконіг, кострицю, райграс 3. Петунія, традесканція |
|
22. |
Придатні для живоплоту: |
1. Сосна гірська 2. Бірючина 3. Самшит вічнозелений 4. Ялина звичайна |
|
23. |
Що називають боскетом? |
1. Зелена смуга вздовж транспорт. магістралі 2. Невеликі простори в регулярних садах обмежені зеленими стінами 3. Багатоярусне насадження різних декора-тивних рослин, гармонійно поєднаних в композицію |
|
23. |
Що називають міксбордером? |
1. Зелена смуга вздовж транспортної магістралі 2. Невеликі простори в регулярних садах обмежені зеленими стінами 3. Багатоярусне насадження різних декоративних рослин, гармонійно поєднаних в композицію |
|
24. |
Придатні для бордюра: |
1. Сосна гірська 2. Самшит вічнозелений 3. Лаванда 4. Ялина звичайна |
|
25. |
Які кольори є нейтральними в садово-парковій композиції? |
1. Червоний 2. Білий 3. Синій 4. Жовтий |
|
26. |
До кольорів теплих тонів належать такі: |
1. Синій, фіолетовий, блакитний 2. Жовтий, оранжевий, червоний 3. Чорний, білий, зелений |
|
27. |
До кольорів холодних тонів належать такі: |
4. Синій, фіолетовий, блакитний 5. Жовтий, оранжевий, червоний 6. Чорний, білий, зелений |
|
28. |
Проект розміщення рослин на озеленюваній території називають: |
1. Генеральний план 2. Дендроплан 3. План вертикального планування |
|
29. |
Гармонійними є поєднання: |
1. Синій-оранжевий 2. Жовтий-зелений 3. Червоний-фіолетовий 4. Зелений-синій |
|
30. |
Топіарне мистецтво – це мистецтво… |
1. Розміщення рослин у клумбах 2. Обрізування дерев та кущів 3. Підстригання газонів |
|
31. |
Обрізку яких з названих кущів проводять весною, відразу ж після цвітіння? |
1. Форзиція середня 2. Чубушник садовий 3. Спірея японська 4. Гортензія деревоподібна |
|
32. |
Обрізку яких з названих кущів проводять влітку, відразу ж після цвітіння? |
1. Форзиція середня 2. Чубушник садовий 3. Спірея японська 4. Гортензія деревоподібна 5. Спірея Вангута |
|
33. |
Обрізку паркових троянд проводять: |
1. Рано навесні 2. Влітку 3. Восени 4. Зимою |
|
34. |
Слід використовувати наступні агротехнічні заходи боротьби з хворобами і шкідниками декоративних рослин: |
1. Регулярне омолоджування – зрізуванням на пень 2. Вирізування гілок, пошкоджених шкідниками і хворобами 3. Видалення сухих і всихаючих гілок та хворих та ослаблених рослин |
|
35. |
Стан насадження, якщо кущі з ознаками сповільненого росту та пошкодженнями крони до 10 -15 %, змінена форма крони, с механічні пошкодження гілок є |
1. «Добрий» 2. «Задовільний» 3. «Незадовільний» |
|
36. |
Що називають оранжуванням? |
1. Мистецтво вирощування карликових дерев в кімнатах та закритих приміщеннях; 2. Мистецтво складання або формування букетів, вінків, квіткових корзин або ваз при оформленні інтер’єру; 3. Майстерність створювання садово-паркових
композицій. |
|
37. |
Основу японської композиції «ікебана» складають: |
1. Три
лінії, що створюють у вазі чи підставці неправильний трикутник і мають
символічне призначення 2.
Аранжувальний матеріал 3. Колір рослин |
|
38. |
Які існують види аранжування? |
1. Корзини 2. Клумба 3. Рабатка 4. Букет |
|
39. |
Що означає «бонсаї»? |
1.Майстерність створювання садово-паркових композицій 2. Мистецтво
вирощування карликових дерев, що означає цивілізована і традиційна копія
природи в мініатюрі 3. Багатоярусне насадження різних декоративних рослин, гармонійно поєднаних в композицію |
|
40. |
Найбільш придатними рослинами для «бонсаї» є: |
1. Альпійські рослини 2. Сосна, клен, азалія 3. Троянда, півонія |