ХВОЙНІ РОСЛИНИ В ШТУЧНИХ ФІТОКУЛЬТУРОЦЕНОЗАХ

Кравчук Галина Іванівна,
кандидат сільськогосподарських наук,
доцент кафедри екології та охорони навколишнього середовища ВНАУ

Готуючи до публікації статтю «ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ХВОЙНИХ РОСЛИН В ШТУЧНИХ ФІТОКУЛЬТУРОЦЕНОЗАХ  міста Вінниці» я вирішила поділитись, як деякими нотатками про дивовижний світ хвойних рослин так і колекцією фотоматеріалів.

Хвойні рослини є важливим компонентом зелених насаджень. Загалом, у зеленому будівництві використано біля 20 видів, що належать до трьох родин: соснові (Pinaceae), тисові (Taxaceae) та кипарисові (Cuprеssaceae). родів: Pinus, Picea, Abies, Larix, Taxus, Juniperus, Thuja, Biota, Pseudotsuga.

На Вінниччині зростає лише три аборигенних види хвойних:  Picea abies (L.) Karsten, Pinus silvestris L., Juniperus communis L.

Для того, щоб компенсувати бідність місцевої дендрофлори хвойних, для озеленення широко використовуються інтродуковані види. Екзотичні види значно урізноманітнюють зелені насадження, створюють кращий естетичний ефект і в багатьох випадках є більш стійкими порівняно з аборигенними видами. Хвойні рослини мають не тільки декоративне значення, а й виділяють фітонциди, що знищують хвороботворних бактерій.

У Вінниці, особливо в центрі міста та в районах, що прилягають до залізничних магістралей, важливою екологічною проблемою є боротьба з шумовим фоном. Зелені насадження виконують регуляційну функцію, найкращими в цьому відношенні з хвойних порід є види ялини, сосни та туя західна.

Родина Соснових (Ріпасеае) в урболандшафтах м. Вінниці

Родину соснових —поділяють на: ялицеві (Abieteae) - ялиця (Abies), псевдотсуга (Pseudotsuga), ялина (Рісеае); модринові (Lariceae) - модрина (Larix), Псевдомодрина (Pseudolarix) та кедр (Cedrus); соснові (Ріпеае).

Сосни чутливі до забруднення повітря димом, газом і пилом. Тому їх рідше використовують у парках і садах, але їх використання можли­ве в приміських лісопаркових зонах. Особливо привабливі молоденькі соснию. У них добре помітні яруси (кільця) гілок. Хвоя значно густіша, ніж у доросло­му віці. Більшість сосен має одне міжвузля. По цих ярусах можна точно визначити вік кожної з них. Навесні швидкорослі молоді пагони нагадують свічки, на яких у білуватих плівчастих покри­вах готова розгорнутися світло-зелена хвоя.

До ґрунтів сосна невибаглива. ЇЇ можна зустріти на болотах, рівни­ні, в горах; росте на різноманітних грунтах: сухих пісних пісках, чорно­земах, суглинках і на кам'янистих субстратах. Коріння проникає глибо­ко в ґрунт і тільки на болоті розташоване на поверхні. Ця порода на глибоких ґрунтах вітростійка, а на малопотужних і болотах вітровальна. Сосна світлолюбна рослина. Зростаючи на відкритому місці, утворює широку кучеряву крону з товстими сучками, а при густому стоянні — крону на вершині стовбура. Росте швидко.

Сосна звичайна (Pinus silvestris L.) – світлолюбний, не вибагливий до родючості ґрунту вид, який поодиноко трапляється в насадженнях центрального парку парку. Особливою красою вона виділяється в асоціаціях ботанічного саду ВНАУ ( рис. 1)

Рис.1. Сосна звичайна в асоціації ботанічного саду Поділля ВНАУ (Pinus silvestris L.)

Це дерево є чутливим індикатором чистоти повітря. Пил та дим згубно впливають на її хвою, погіршуючи газообмін і процеси фотосинтезу. Сосна виділяє багато фітонцидів. Належить до двохвойних сосен.

Кожна хвоїнка сосни — очищувач повітря. Сосна є джерелом кисню: 1га 50-річного соснового лісу виділяє за рік 5,6 т кисню та понад 500 кг летких речовин , що очищують повітря. Тому повітря в соснових лісах цілюще, майже позбавлене мікроорганізмів. У хвоїнках сосни міститься багато вітамінів. В 10 кг хвої міститься 1 г каротину і 15 г вітаміну С.

 Сосна Веймутова (Pinus strobus L.) інтродуковані з Північної Америки. Сосна Веймутова також швидко росте, більш тіньовитривала, ніж сосна звичайна, морозо- і вітростійка, але більш вибаглива до родючості ґрунту. Забруднення повітря димом і газами витримує краще. Тому декілька екземплярів росте у Меморіальному сквері по вул.. Козицького. Але особливо приваблива у ботанічному саду ВНАУ (рис.2.)

 

Рис.2. Сосна Веймутова (фрагмент). Ботанічний сад Поділля ВНАУ

Хвоя Pinus strobus L. тон­ка та довга, що надає кроні ажурного вигляду.

Рід Модрина (LагіхМіІІ.)

Дерева цього роду використовують у вуличних насадженнях для алей, обсаджування доріг, а також для поодиноких посадок, для груп і створення окремих насаджень.

Модрина європейська (Larix decidua Mill.) – листопадна хвойна рослина з декоративною світло-зеленою ажурною хвоєю. У 25 років може мати висоту 14 м, діаметр стовбура – 25 см. 

Стовбур прямий, інколи шаблеподібний, укритий сірою корою. Шишки завдовжки 2—4 см, яйцеподібно-циліндричні, з голими або білувато-опушеними лусками.

Модрина європейська росте дуже швидко. Вибаглива до вологості повітря і грунту. Довговічна, доживає до 400 і навіть 600 років. Вітростійка. Утворює насадження як чисті, так і змішані з ялиною зви­чайною. Широко вико­ристовується в озелененні міста Вінниці.

Модрина польська - дерево заввишки 35—40 м.

У культурі на Вінниччині з XIX століття, одна із найшвидкоросліших модрин. Зимостійка, світлолюбна, кра­ще росте на свіжих глибоких ґрунтах. В П’ятничанському парку, зі сторони вулиці Салтикова-Щедріна, росте найстаріша група модрин, якій вже більше 150 років (Рис.3)

3. Модрини П’ятничанського парку - польська та європейська

Рід Ялиця (Abies Mill.)

Ялиці відрізняються від інших хвойних пірамідальною кроною, сидя­чими на верхівці шишками і дворядно розташованою хвоєю на бокових пагонах дорослих рослин, з двома блискучими смужками знизу.

Ялиця біла (Abies alba Mill.) – вічнозелене дерево висотою 30-45 м і діаметром до 2 м. Крона гостропірамідальна, в старшому віці туповершинна. Рослина має світло-сіру і гладеньку кору. Вона тіньовитривала, вітростійка, більш газо- і зимостійка, ніж ялина європейська. Доживає до 400-500 років. У центральному парку висаджена в поєднанні з ялиною європейською та колючою.

Ялиці в міських посадках переважно поодинокі або в групі.. Кора їх до ста­рості гладенька. Морозостійка. Потребує доволі родючого ґрунту.

Ялиця далекосхідна білокора, або бруньколуската (Abies nephrolepis (Trautv.) Maxim.) --дерево з білуватою корою і густою конусоподібною кроною. Хвоя її схожа на хвою ялиці сибірської, але зісподу з яскравішими білими смужками і розташована на пагоні більш-менш гребінчасто, тобто хвоїнки справа і зліва розташовані в один ряд, як зубці гребінця. Відрізняється від інших ялиць м'ясочервоними залитими смолою бруньками, іржаво опушеними слабоборозенчастими пагонами і фіолетовими у період дозрівання шишками, дрібнішими, ніж у ялиці сибірської. Вибаглива до вологості повітря.

Рід Ялина (Picea Diet.)

Високі вічнозелені хвойні дерева заввишки до 60 густою пірамідальною кроною, прямим стовбуром, кільчастим галуженням В Україні природно росте один вид. Інтродуковано 18 видів.

Ялина звичайна, або європейська (Picea abies (L) Karst.)

Едифікатором хвойних зелених насаджень міста є ялина європейська  (Picea abies (L.) Karsten), яка може рости до 300 років. Вона характеризується кроною широко пірамідальної форми і червоно-бурою корою. Ця невибаглива рослина витримує низькі температури повітря і чудово почуває себе в затінку інших дерев. Проте ялина потребує родючого ґрунту, погано переносить спеку, сухість міського повітря та забруднення його димом, пилом і газами. 

Вічнозелене хвойне дерево - ялина європейська, заввишки до 40 м росте у музеї М.І. Пирогова, висаджене видатним хірургом ще у 1865 році. Доволі стійка проти несприятливих метеорогічних умов. В період обледеніння зими 2000-2001 року зовсім не постраждала, хоча кірка льоду на деяких вітах сягала 8-12 мм. Тіневитривала порода. Морозостійка, але іноді потерпає від пізніх весняних заморозків. Теплолюбна хвойна рослина.

У ботанічному саду є цікавий різновид ялини звичайної – її подушкова форма - (Picea abies Nidiformis). На рис. 4. цій ялині вже більше 40 років, але її зріст ледве перевищує 1м.

 

 

Рис. 4. Подушкова форма ялини звичайної (Picea abies Nidiformis) в ботсаду Поділля ВНАУ

З ялини висаджена і сформована зелена огорожа вздовж центральної алеї в музеї ім. М.І. Пирогова.

Це – красива паркова порода, придатна навіть для створення щільних живих огорож. Ялини ефективні у групових, кулісних та алейних насадженнях, а також як солітери на відкритих просторах і як центри паркових композицій.

Ялина колюча (Picea pungens Engelm.)

До екзотичних видів належить ялина колюча (Picea pungens Engelm.). Високі декоративні якості в поєднанні з невибагливістю до ґрунту, димо- та газостійкістю зробили цей вид одним із найпопулярніших в озелененні. Вперше на теренах Вінниччини ялина колюча була висаджена в 1882 році в Шпиківському лісництві. Вічнозелене хвойне дерево заввишки до 45 м з густою конусо­подібною кроною, низько опущеною до землі, особливо декоративне в період 5-15 років. Стовбур укритий сірува­то-коричневою лускатою корою. Хвоя жорстка, до 3 см завдовжки, ко­люча, голубувато-зелена. Хоча у природі поширена у південно-західній частині Північної Америки у наших умовах добре росте. Угрупування ялини колючої є на території паркової зони в мікрорайоні „Вишенька”, біля адмінбудинків, в ботанічному саду та території ВНАУ.

Ялина канадська, сиза, біла (Picea canadensis Britt.)

Доволі широко поширена у парках м. Вінниці – ім. М. Горького, Дружби народів. До кліматичних і ґрунтових умов не вибаглива. Росте порівняно швидко до 25 років. Зимо- і посухостійка. Найкраще росте на свіжих, достатньо зволожених, дренованих суглинках. Стійка до забруднення повітря димом і газами.

Алея з ялини сизої прикрашає територію і нашого університету. Вічнозелене хвойне дерево заввишки до 35 м з густою конусо­подібною кроною стало окрасою нашого міста біля адміністративних будинків.

Ялина канадська "Коніка" (Picea glauca "Conica") - найпопулярніша конічна форма. У 60 років висота рослин досягає 4м, крона їх строго пірамідальна, щільна, діаметр біля 2м. Зростає повільно. Ефектна в найрізноманітніших композиціях: на партері, в групових посадках. Незамінна для вирощування в контейнерах на дахах, терасах, для групових посадок біля будинків, для оформлення кам'янистих садів. Тіневитривала. Для канадських ялин підходять суглинки, а також будь-які грунти з глибоким гумусним шаром; не бажані дуже сухі, щільні, малородючі, вапняні грунти.

Відомо кілька культиварів та різновид: за забарвленням хвої — го­лубувата, золотиста і за формою крони — вузькоконусоподібна, округ­ла, колоноподібна, стиснута; за ростом — низькоросла, карликова конічна.

Окрасою нашого університету є кілька екземплярів цієї рослини (рис.5)

 

Рис.5. Ялина канадська "Коніка" на території ВНАУ

Цінна ялина канадська "Коніка" для створення груп, солітерів, невеликих масивів.

Рід Псевдотсуга (Pseudotsuga Carr.)

У роді налічується 5 видів у Тихоокеанському регіоні Північної Аме­рики та Східній Азії. В Україні відома лише псевдотсуга Мензиса ( тисолиста, дугласія).

  Псевдотсуга тисолиста - цінна для створення поодиноких, групових посадок, невеликих масивів та композицій з іншими рослинами.

Псевдотсуга тисолиста має високі декоративні якості, невибаглива до умов зростання, добре почувається в ботанічному саду ВНАУ (Рис.6)

 

 

Рис.3.6. Псевдотсуга в ботанічному саду ВНАУ

Псевдотсуга Мензиса, або тисолиста, дугласія (Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco.) висаджена в ботанічному саду Поділля в 1965 році. В 1978-1980 більша частина з цих насаджень була використана для озеленення міста.

Так зявились алеї з псевдотсуги у Меморіальному сквері на вулиці Козицького, біля будинку офіцерів, центральному парку та „Дружби народів”. У 1982 році був проведений надзвичайно цікавий експеримент з посадки крупногабаритних дерев – пересадили 2 псевдотсуги висотою 15 та 18 м з ботанічного саду у сквер на вул. 8 березня, - район Старого міста. Для цього дерева на початку зими до настання морозів обкопали в радіусі 1м екскаватором рів на глибину 1,5м. З настанням морозів утворений ком землі для того, щоб він не осипався декілька днів обливали водою до утворення льодяної кірки. Коли утворився суцільний моноліт, що мав зберегти основну частину кореневої системи, дерева було транспортовано до скверу і висаджено. Дерева добре прижились і до сьогодні є окрасою скверу.

Види, форми та різновиди Родини Кипарисові (Cupressaceae)

Родина Кипарисові (Cupressaceae) — родина хвойних вічнозелених чагарників та дерев, до якої належать кипарис, ялівець, біота (широкогілочник), туя і т. ін. З екологічної точки зору ці рослини виділяють леткі речовини — фітонциди, які знешкоджують хвороботворні мікроорганізми в повітрі та є своєрідним фільтром, де затримується оксид вуглецю на 30%, сірчистий газ - на 50-70%, оксид азоту — на 35%.

Не за яскраві квітки, не за колір і форму шишок, а за своєрідну декоративність крони і хвої та різноманітність форм, що дає змогу створювати поодинокі і групові насадження, неповторні композиції. Ці рослини легко витримують підстригання крони і придатні для формування живих огорож і стін. Вони можуть довгий час зберігати низьку крону до самого ґрунту. Добре витримують пересаджування. У разі пошкодження рослин, об­ламані місця необхідно обрізати, замазати садовим варом або мас­ляною фарбою, і залежно від стану рослин підживити мінеральними чи органічними добривами.

До ґрунтів і клімату мало вибагливі. Швидко ростуть, доволі зи­мостійкі, легко розмножуються насінням і вегетативно. Усі туї краще від інших хвойних витримують забруднення повітря димом і газом.

Усі ці особливості має туя західна (Thuja occidentalis L) родом із Північної Америки

Тую західну (Thuja occidentalis L.) ще називають „деревом життя”. Такий титул ця рослина отримала через те, що виділяє ефірну олію, яка знешкоджує бактерій – збудників захворювань. Туя західна є найпопулярнішою в озелененні завдяки високим декоративним якостям та стійкості до міських умов зростання. Добре витримує забруднення повітря пилом, димом і газами. Висаджена чистими і змішаними групами, в алеях, біогрупами на газонах. Тільки на території ВНАУ та ботанічного саду ми виділили кілька її різновидів:

'Albospicata' — із білуватою хвоєю на кінцях пагонів, особливо у мо­лодих рослин; 'Wareana Aurea' — із пістрявими золотисто-жовтими хвоїнками, ширококущиста форма (рис.7); 'Riversii' — пірамідальна із жовтувато-зеленими хвоїнками; 'Compacta' — колоноплдібна із щільною пірамідальною кроною (рис. 7).

 

 

 Рис. 7. Біогрупа туй: 'Wareana Aurea' — із пістрявими золотисто-жовтими хвоїнками та 'Compacta' — колоноплдібна із щільною пірамідальною кроною на території ВНАУ

Туя відзначається хорошими показниками росту та розвитку як у паркових фітоценозах, так і у вуличних насадженнях. Представлена різними декоративними формами: колоноподібною, пірамідальною, плакучою.

'Cristata' — подушкоподібний кущ із гребінчастими, спрямованими догори пагонами і зеленою хвоєю. Ці форми прикрашають центр нашого міста (рис.8)

 

 

 

 Рис.8. Низькорослі округлі форми туї на площі Театральні.

Рід широкогілочник східний, або біота східна, туя східна (Platycladus orientalis (L) Franco.) (Biota orientalis Endl.)

Мало вибаглива до родючості і вологості ґрунту. Потребує легких і родючих ґрунтів з вмістом вапняку, витри­мує невелике засолення ґрунту, однак потерпає від його ущільнен­ня. Дуже посухостійка. Теплолюбна. Витримує обрізування, пере­саджування та міські умови. Розмножують насінням і живцями. Має багато декоративних форм та культиварів: за забарвленням хвої — сиза, золотисто-пістрява, золотиста; за будовою крони і характером росту — куляста, пірамідальна, напівкуляста, колоноподібна, низька, ниткоподібна. Декоративна в поодиноких і групових насадженнях, бордюрах та боскетах.

Біота східна (Biota orientalis Endl.) росте повільно, характеризується посухостійкістю, теплолюбністю і тіньовитривалістю. Існує багато форм.

Рід Ялівець (Junipems L)

Досить помітне місце в озеленені міста займають представники роду ялівець: ялівець звичайний, козацький і віргінський та.

Одне у них спільне — шишки, які шишками досить некоректно нази­вати. Дуже вони нагадують ягоди, що рясніють на всій кроні. На центральній алеї ВНАУ висадженої ялівцем уже другий рік плодоносить лише один екземпляр (рис. 9).

 

 

 

Рис.9. Шишкоягоди ялівця звичайного (територія ВНАУ)

Такі борошнисті, м'ясисті, соковиті утворення називають шишкоягодами.

Ялівець звичайний (Juniperus communis L)

В озелененні ялівець — дуже гарна порода для поодиноких поса­док, для груп, галявин, живих огорож, а деякі форми і для алей. Інколи вузькопірамідальну форму, здебільшого чоловічі екземпля­ри, називають північним кипарисом.

Ялівець звичайний (Juniperus communis L.) росте повільно, невибагливий, завдяки мінливій формі крони дуже декоративний в озелененні. У віці 20 років він може досягати висоти 3 м і діаметра крони 0,6 м. Належачи

до вічнозелених хвойних рослин, він формує на поверхні землі килимові

укриття, які здатні існувати впродовж сотень років. Завдяки декоративним

якостям, морозостійкості та посухостійкості саме цей вид ялівцю

застосовується для озеленення найрізноманітніших міських об’єктів

 

 

 Рис.11. Ялівець звичайний (Juniperus communis L.). Центральна алея ВНАУ

Ялівець віргінський (Juniperus virginiana L)

Ялівець віргінський (Juniperus virginiana L.) стійкий у міських умовах, не пошкоджується морозами. Завдяки своїм біоекологічним та декоративним особливостям широко використовується в зеленому будівництві.

Використовується для поодиноких посадок у групах і як алейне дерево. Росте швидко на різноманітних ґрунтах, на заболочених —слабко. Має багато форм із пірамідальною, колоноподібною, кулястою формою крони, із блакитною, сизою, біло-пістрявою і жовто-пістрявою хвоєю.

Придатний для культивування майже в усіх природних зонах Ук­раїни.

На території ВНАУ ялівець віргінський широко розкидистої форми крони зростає біля корпусу 3 (рис.12).

 

 

Рис. 12. Ялівець віргінський  ( 3 корпус ВНАУ)

Ялівець козацький (Juniperus sabina L.) – один із найцінніших сланких кущів.

Використовується для озеленення крутих схилів, газонів, створення куртин, бордюр. Зрідка зустрічається ( парк „Дружби народів”) його декоративна форма "Tamariscifolia" з голубуватою голчастою хвоєю.

При проходжені виробничох практики в КМП „Вінницязеленбуд” ми дослідили, що ялівець з голчастою хвоєю розвиває пагони, які зростають під кутом 350 до поверхні землі, а з лускатою має розлогіше гілкування пагонів під кутом до 250, що власне й зумовлює 54–58%-ну різницю у біометричних показниках цих форм. У 25-річних саджанців пагони формуються під кутом 60–700. Залежно від умов місцезростання їхня висота сягає 80–124 см, а середня площа проекції крони – 1,29–2,47 м2. Основна масса коріння (64%) ялівця розташована у верхньому 20-сантиметровому прошарі грунту, а на 40–50-сантиметровій глибині знаходиться коріння меншої маси (21%), що вказує на виокремлення двох його ярусів.

Ялівець козацький добре очищує повітря від пилу і домішків і тому часто використовується для озеленення вулиць (рис.13)

 

 

Рис.13. Ялівець козацький  на площі Соборній

На території Вінниці зарекомендував себе, як морозостійкий, світлолюбний, не вибагливий до родючості ґрунту, посухо- і газостійкий. Типова форма придатна для груп і полян, а деякі форми і для поодиноких посадок.

Родина – Taxaceae. Рід – Taxus. Вид – Тис ягідний ( Taxus bоccata L.)

У ботанічному саду ВНАУ росте Тис ягідний  (Taxus baccata L.) – реліктова рослина, цінний і витривалий в умовах міста вид із гарною темною хвоєю, густою яйцевидною кроною, червонуватою корою. Тис – вітростійкий, зимовитривалий, дуже декоративний і заслуговує ширшого використання в озелененні. На території ботанічного саду ВНАУ в період сильних морозів зими 2009-2010 років деякі пагони підмерзли (рис.14)

 

 

Рис.14. Тис ягідний  (Taxus baccata L.) – ушкоджені сильними морозами молоді пагони ( зима 2010 р.)

Тис ягідний вимоглива до вологості, грунту та повітря рослина, найбільш тіньове із усіх хвойних. Молоді пагони, кора і листя містять токсичний алкалоїд, тому використання в громадських місцях обмежене.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що в зелених насадженнях міста переважаючими є хвойні двох родин: соснових (Pinaceae), та кипарисові (Cuprеssaceae), тисові (Taxaceae) зустрічаються лише зрідка. Асортимент хвойних можна поповнити за рахунок нових форм цих родин.

Наші дослідження показали, що серед озеленених територій м. Вінниці найбільшим багатством дендрофлори відзначається парк культури і відпочинку ім. М.Горького, парк „Дружби народів” та ботанічний сад Поділля ВНАУ. 

 

 

 

Рис.15. Ялівець козацький в центрі міста

 

 

Рис. 16. Ялина біля корпусу №3 ВНАУ

 

 

Рис. 17. Контейнерні посадки хвойних в центрі міста

 

 

 

 

На порозі своєї юності доторкніться до природи серцем,-

Обігрійте Землю своїми руками;

Навчіться розуміти шелест Листу і голос Трави,

Цінувати кожну квітку і навіть росинку на ній ;

Цінити чистоту життєдайного Повітря і силу джерельної Води;

Виростіть добрий урожай;

Посадіть ліс;

Викохайте сад, –

Розстеліть килими із луків та квітів

І подаруйте все це тим хто для вас найдорожчий !!!

І не шкодуйте, що підуть на це всі ваші сили і життя, -

БО ЦЕ І Є БОГАТСТВО !!! (Кравчук Г.І., 1987)